Перепись проводится, чтобы получить ответы на следующие вопросы: какое количество человек проживает в стране, какова доля среди них мужчин и женщин, детей и стариков, сколько представителей и каких национальностей проживают на территории нашей страны, каков уровень доходов казахстанских семей.
Итоги национальной переписи населения 2009 года
Численность населения по итогам переписи населения 2009 года составила 16009,6 тыс. человек. Доля казахов в общей численности населения страны составила 63,1%, русских – 23,7%, узбеков – 2,9%, украинцев – 2,1%, уйгур – 1,4%, татар – 1,3%, немцев – 1,1%, других этносов – 4,5%
Численность населения Республики Казахстан по итогам переписи населения 2009 года составила 16009,6 тыс. человек.
За межпереписной период численность населения республики увеличилась на 1028,3 тыс. человек, прирост численности населения по сравнению с предыдущей переписью 1999 года составил 6,9%.
Численность городского населения составила 8662,4 тыс. человек, сельского – 7347,2 тыс. человек. При этом численность городского населения увеличилась на 206,6 тыс. человек или на 2,4%, а сельского – на 821,7 тыс. человек или на 12,6%. Доля городского населения в стране составила 54,1%, сельского – 45,9%, в 1999 году их соотношение составляло 56,4% и 43,6% соответственно. Самыми урбанизированными регионами являются Карагандинская (здесь городское население составляет более 77,5%), Павлодарская (68%) и Актюбинская (61%) области. Сельское население в основном сконцентрировано в Алматинской (76,9% от всего населения), Северо-Казахстанской (60,2%), Кызылординской (58,1%) и Жамбылской (60,4%) областях.
Численность мужчин составила 7712,2 тыс. человек, женщин – 8297,4 тыс. человек. Численность мужчин по сравнению с предыдущей переписью увеличилась на 496,8 тыс. человек или на 6,9%; численность женщин увеличилась на 531,5 тыс. человек или на 6,8%. Соотношение численности мужчин и женщин сложилось с перевесом доли женского населения над мужским (51,8% и 48,2% соответственно). По переписям населения 1999 и 2009 годов на каждые 1000 женщин приходилось 929 мужчин.
Национальный состав Казахстана по данным текущей статистики (на 1.01.2009) и по предварительным данным переписи (25.02.2009)
Религиозная принадлежность населения Казахстана
Религиозная принадлежность этносов Казахстана
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Порівняльна господарська оцінка природніх умов та ресурсів природніх зон їх вплив на життя да діяльнісь людини
Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води.
Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до
н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу).
До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України гаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод. Землеробський вплив на ландшафти України є переважаючим і саме ним зумовлені докорінні перетворення природних ландшафтів. На їх місці в процесі сільськогосподарського природокористування сформувались агроландшафтні комплекси (природно-землеробські, меліоративні, пасовищні). На сільськогосподарське користування припадає 80 % земельного фонду України: лісостепові, степові ландшафти розорані на 75—85 %.
На орних землях розвивається водна і вітрова ерозія, що супроводжується змивом гумусного горизонту, видуванням, засипанням озимих культур, садів, виноградників, лісосмуг, каналів, доріг. Водна ерозія нині проявляється на площі 12 млн гектарів. Щорічно до 3 тис. гектарів земель руйнується ярами. В степових ландшафтах через екстенсивну технологію землеробства втрати гумусу за останні 20 років становлять 1,5—2,5 % в орному шарі.
У зоні мішаних лісів України орні землі займають близько 40 % земельного фонду, мало їх у гірських районах: Українських Карпатах — 16,8, Кримських горах — 21,4 % земельного фонду.
Землеробський вплив найбільш проявляється через агротехніку і меліорацію, якими зумовлюється зниження (підвищення) рівня ґрунтових вод. Істотними чинниками землеробського впливу є полив, вапнування, обробіток і піскування земель, впровадження контурної чи смугової системи землеробства, створення лісових насаджень. Вплив осушувальних меліорацій помітний в зоні мішаніх лісів, окремих частинах Лісостепу. Там осушувальні меліорації поєднуються з хімічними, фіто-меліоративними та культурно-технічними заходами (підсів трав, заміна чагарників луками та ін.). У лісостепових і степових ландшафтах України зрошенням регулюється їх вод-
нотепловий і сольовий режими, при цьому проявляються супутні несприятливі процеси (підняття легкорозчинних солей, просадки, підтоплення).