На какой из перечисленных параллелей 22 декабря день короче ночи? 1)30° с.ш. 2) 0° с.ш. 3) 20° ю.ш. 4) 40° ю.ш. в какой части азии расположено пласкогорье декан? 1) северной 2) южной 3) западной 4)восточной какой город имеет координаты 35° ю.ш. и 149° в.д.

Декан расположен на острове индостан

1) 1
2) 2
3) Канберра

еще символы во

Відповідь: Берегова лінія материків, що омиваються водами Атлантичного океану, дуже розчленована тільки у Північній півкулі. Тут є багато внутрішніх морів, особливо на сході.

Більша частина островів розташована біля суходолу і має материкове походження. Шельфова зона океану невелика – 7% його площі.

Атлантичний океан люди почали освоювати ще з прадавніх часів. Починаючи з XV ст. Атлантичний океан стає головним водним шляхом людства і свого значення не втрачає й нині.

Перший період дослідження океану тривав до середини XVIII ст. Він характеризувався вивченням розподілу океанічних вод і встановленням меж океану. Пізніше проводились глибоководні дослідження і вивчались властивості водних мас. Комплексні дослідження природи Атлантики розпочались з кінця XIX ст.

У наш час понад 40 наукових кораблів з різних країн продовжують вивчати природу океану. Океанологи ретельно досліджують взаємодію океану і атмосфери гають за Гольфстрімом та іншими течіями, за рухом айсбергів.

Згідно з теорією літосферних плит Атлантичний океан є відносно молодим. Майже меридіональне простягається Серединно-Атлантичний хребет, який розділяє ложе океану на дві приблизно рівні частини. На півночі окремі вершини хребта підносяться над водою у вигляді вулканічних островів, найбільшим з яких є Ісландія.

Материкова обмілина найбільшу ширину має у Північному та Балтійському морях. Тут шельф простягається на 200-400 км.

Оскільки Атлантичний океан знаходиться в усіх кліматичних поясах, клімат його просторів досить різноманітний. Більша частина океану розташована у тропічних та помірних широтах. Кліматичні умови тут визначають пасати і західні вітри. Найбільшої сили вітри досягають у помірних широтах південної частини Атлантичного океану.

У районі Північної Атлантики поблизу о. Ісландія знаходиться центр зародження циклонів, які значною мірою впливають на природу всієї Північної півкулі.

Середні температури поверхневих вод в Атлантичному океані значно нижчі, ніж у Тихому. Це пояснюється впливом холодних вод і льоду, що надходять з Північного Льодовитого океану та з Антарктики.

Течії в Атлантичному океані, внаслідок значної його протяжності з півночі на південь, мають майже меридіональне спрямування. Вони характеризуються надзвичайною активністю переміщення водних мас з одних широт в інші. Найпотужнішими теплими течіями є Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна пасатні, холодними – Течія Західних вітрів, Бенгальська, Лабрадорська, Канарська.

У високих широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги. Айсберги на півночі сповзають з Гренландії, а на півдні – з Антарктиди. Тепер за рухом айсбергів гають за до штучних супутників Землі.

Органічний світ Атлантичного океану за видовим складом бідніший, ніж Тихого. Це пояснюється геологічною молодістю першого і дещо прохолоднішими кліматичними умовами. Але, незважаючи на обмежену кількість видів, запаси риби та інших морських тварин у цьому океані досить значні.

В Атлантичному океані є майже всі природні пояси. Своєрідністю виділяються природні комплекси окремих морів та заток. Особливо це стосується внутрішніх морів: Середземного, Чорного, Північного та Балтійського.

Органічний світ більш багатий у помірних широтах. Найсприятливіші умови життя багатьох видів риб склались у північній та північно-західній частині океану, де змішуються потоки теплих і холодних течій. Тут промислове значення мають тріска, оселедець, морський окунь, скумбрія, мойва.

У північному субтропічному поясі знаходиться Саргасове море, відоме велетенськими саргасовими водоростями.

Через Атлантичний океан пролягають найважливіші морські шляхи, що сполучають країни Європи й Африки з Новим Світом. На узбережжі і островах Атлантичного океану знаходяться всесвітньовідомі райони відпочинку та туризму.

Історично склалося, що Атлантичний океан давно став місцем інтенсивного рибальства і звіропромислу на китів, тюленів, моржів. Більша частина вилову риби припадає на північну частину океану. Крім риби в океані добувають крабів, кальмарів, омарів, устриць, лангустів.

Дно Атлантичного океану багате на корисні копалини. Підводні родовища кам'яного вугілля видобувають Велика Британія і Канада. З морського дна видобувають нафту в Мексиканській та Гвінейській затоках, Північному морі.

Останнім часом надмірний вилов риби і промисел морських тварин призвели до значного скорочення біологічних ресурсів Атлантики, а тому необхідні термінові заходи, спрямовані на відновлення їх запасів. Викликає тривогу екологічний стан Середземного та Північного морів.

Найбільшим джерелом забруднення Північного моря є нафта, робота бурових платформ. Атлантичний океан вже не в змозі самоочищатись та відновлювати свої біологічні ресурси.

 

 

Равнины — самый распространенный тип рельефа земной поверхности. На суше равнины занимают около 20% площади, наиболее обширные из них приурочены к платформам и плитам.Все равнины характеризуются малыми колебаниями высот и незначительными уклонами (склоны достигают 5°). По абсолютной высоте различают следующие равнины: низменности — абсолютная высота их от 0 до 200 м (Амазонская) .

Объяснение:

По происхождению равнин различают следующие типы:

Морские аккумулятивные  Такова, например, Западно-Сибирская низменность с ее осадочным чехлом из морских молодых напластований;

Материковые аккумулятивные. Они образовались следующим образом: у подножия гор отлагаются выносимые с них потоками воды продукты разрушения горных пород. Такие равнины имеют небольшой наклон к уровню моря. К ним чаще всего относят краевые низменности; речные аккумулятивные. Они образуются вследствие отложения и накопления рыхлых пород, принесенных рекой (Амазонская);

Абразионные равнины  Они возникли в результате разрушения берегов волноприбойной деятельностью моря. Эти равнины возникают тем быстрее, чем слабее горные породы и чаще волнения, сильнее ветры;

Структурные равнины. Они имеют очень сложное происхождение. В далеком они были горными странами. В течение миллионов лет горы разрушались внешними силами, иногда до стадии почти равнин (пенепленов), затем в результате тектонических движений в земной коре возникли трещины, разломы, по которым излилась на поверхность магма; она, как броня, прикрыла прежние неровности рельефа, ее же собственная поверхность сохранилась ровной или ступенчатой в результате излияния траппов. Это и есть структурные равнины.

P.S:

Надеюсь, что именно такой ответ ты хотел.