Вывод о размещении главных центров мирового хозяйства

Познавательно и увлекательно

Евразия - самый крупный материк нашей планеты. 36% суши и около 70% земного населения сосредоточено именно здесь. Почти все материки Земли, по сути, являются осколками двух древних суперконтинентов – Лавразии и Гондваны. Но только не Евразия. Ведь она образовалась из нескольких литосферных блоков, которые долгое время сближались и, наконец, спаялись в единое целое замками складчатых поясов.
ельеф и полезные ископаемые Евразии чрезвычайно разнообразны. Они формировались в мезозое и кайнозое, в пределах нескольких древних платформ, соединенных подвижными областями складчатости. Евразия – второй по высоте материк на планете со средней высотой в 830 метров над уровнем моря. Выше только Антарктида, да и то исключительно за счет мощного ледяного панциря. Самые высокие горы и самые крупные равнины находятся именно в Евразии. И по общему количеству их гораздо больше, нежели на других континентах Земли. - 

Вплив господарської діяльності людини на природні умови і природні ресурси
Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води.
Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до
н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу).
До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України гаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод.