Составьте прогноз изменения положения материка, исходя из теории литосферных плит

длительное время в геологической науке господствовала гипотеза о неизменном положении континентов и океанов. было принято считать, что те и другие возникли сотни миллионов лет назад и никогда не меняли своего положения. лишь изредка, когда высота континентов существенно снижалась, а уровень мирового океана повышался, море наступало на низменности и затапливало их.

среди геологов утвердилось мнение, что земная кора испытывает только медленное вертикальное перемещение и этому создается наземный и подводный рельеф.

с мыслью, что «земная твердь» находится в беспрестанном вертикальном движении, за счет которого формируется рельеф земли, абсолютное большинство геологов согласилось давно. часто эти движения имеют большую амплитуду и скорость и приводят к крупным катастрофам, например землетрясениям. однако имеются еще и медленные, не ощутимые даже самыми чувствительными приборами вертикальные движения с переменным знаком. это так называемые колебательные движения. только за продолжительный промежуток времени обнаруживается, что горные вершины выросли на несколько сантиметров, а речные долины углубились.

Формы рельефа, возникшие в результате деятельности человека, называются антропогенными. антропогенные геологические процессы определяются особенностями закономерностями своего развития и 1) по характеру распространения подразделяются на точечные, очаговые, локальные (местные) , линейные, крупноплощадные, региональные и ; 2) по расположению различаются на наземные, приповерхностные и глубинные; 3) по характеру взаимодействия с грунтами делятся на две основные группы литогенные – связанные непосредственно с грунтами (просадки, провалы, оползни и др.) ; внелитогенные – не связанные непосредственно с грунтами (заболачивание, затопление, накопление твердых отходов и др.) . к формам рельефа, непосредственно созданным руками человека, можно, например, отнести: 1) террасы на склонах в южных районах, сооружаемые под посевы риса и другие культуры, требующие для своего роста постоянного избыточного увлажнения; 2)карьеры при добыче полезных ископаемых открытым способом; 3)отвалы пустой породы в виде крупных искусственных холмов – терриконов около шахт, где добываются те или иные полезные ископаемые.

Промислове виробництво країни розміщене нерівномірно. на його гео-графію  впливає  територіальний  поділ  праці,  відмінності  в  історичних, природних та економічних умовах окремих регіонів україни. більшість  сучасних  промислових  підприємств  має  певну  спеціаліза-цію,  тобто  виготовляє  однорідну  продукцію.  це  сприяє  зниженню  ви-трат і підвищенню продуктивності праці, що виміряється кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції, або кількістю продукції, виробленої  за  одиницю  часу.  багато  спеціалізованих  підприємств  коо-перуються  між  собою,  що  проявляється  в  тісному  співробітництві  між ними  з  метою  виготовлення  певної  продукції.  особливо  це  характерне для машинобудування. суспільство  зацікавлене  у  високій  продуктивності  праці.  чим  вона вища, тим вища ефективність виробництва, що визначається співвідно -шенням виробленої продукції й витрат (сировина, матеріали, праця) на його виготовлення. показником ефективності є собівартість  — фінансові витрати підприємства на виробництво й реалізацію одиниці продукції. ще  одним  шляхом  підвищення  ефективності  виробництва  є  раціо-нальна територіальна структура господарства. вона передбачає науково обґрунтоване розміщення взаємозалежних галузей і виробництв на тери -торії держави та вдосконалення наявних. в україні найвища концентрація добувних та обробних підприємств галузі характерна для індустріально розвинених областей із переважан -ням важкої промисловості (дніпропетровська, донецька, запорізька, лу -ганська). високий рівень розвитку обробної промисловості характерний для київської (включаючи київ), харківської, львівської та одеської об -ластей, де основні виробництва зосереджені в обласних центрах. загалом рівень концентрації промислового виробництва країни є високим. у майбутньому пріоритетним напрямком у промисловій політиці має ста-ти прискорення розвитку наукоємних і високотехнологічних виробництв, підвищення  конкурентоспроможності  продукції  галузі.  для  цього  необ-хідно підтримати вітчизняних товаровиробників; більше використовувати національні  науково-технічні  розробки;   сприяти  впровадженню  у  вироб-ництво  нових  видів  продукції,  матеріалів  і технологій;   зменшити  витрати сировинних, енергетичних і трудових ресурсів на одиницю продукції. ознакою змін у промисловості має стати зростання ролі сучасних галу-зей обробної промисловості, передусім точного машинобудування.