Какой вклад внес в науку мартин бехайм

В 1490 году Бехайм вернулся в родной город по торговым делам, а также за получением оставленного матерью наследства. Георг Хольцшуэр, член городского совета, путешествовавший в Египет и Святую землю и интересовавшийся географическими открытиями, убедил его остаться в городе и создать глобус, на котором были бы отражены последние открытия португальцев. К 1492 году глобус был готов; на нём были отражены географические познание европейцев накануне открытия Америки. Величина глобуса, прозванного «Земным яблоком» , — 507 мм в диаметре; на нём нет указаний широты и долготы по современному методу, но есть экватор, меридианы, тропики и изображения знаков зодиака. На глобусе встречаются те же географические ошибки, что и в картах Паоло Тосканелли. Также представлены краткие описания различных стран и изображения их жителей. 

• Пригадайте, що називають геополітикою.

• Яке значення має для країни її географічне положення?

ГЕОПОЛІТИЧНА СТРУКТУРА СУЧАСНОГО СВІТУ. Сучасна геополітична карта світу, що відображає геополітичні регіони, склалася у другій половині ХХ ст. Основними елементами регіонів є незалежні держави, поєднання яких виникли в умовах сусідства у тому чи тому географічному спільності історичних процесів; культурної, релігійної та мовної близькості. Зв’язки і взаємодія між ними є ситуативними, залежно від того, як складається розподіл геополітичних сил. У геополітиці — це здатність держави захистити або реалізувати свої національні інтереси. Розрізняють геополітичну силу держави кількох видів: економічна, мілітарна, «м’яка сила», «розумна сила» (мал. 189).

Подорож у слово

 

Геополітична карта світу — це множина геополітичних регіонів, кожний з яких є територіально-політичною системою, в якій під дією цивілізаційних, історико-культурних, економіко- та політико-географічних передумов сформувалися стійкі соціокультурні, політичні та економічні зв’язки.

Подорож у слово

Геополітична сила — у значенні «те, що змушує, спонукає чинити так або інак».

Нині водночас із державами активно діють і нові «дійові особи»: ТНК, банки, міжнародні економічні, фінансові, мафіозні організації, а акти примусу відбуваються здебільшого не військовою силою. Геополітична структура світу ускладнюється, на політичній сцені виникли нові центри сили і змінилося співвідношення «ваги» геополітичних регіонів. Глобалізація робить господарство світу одноріднішим, але водночас увиразнюються цивілізаційні й культурні відмінності, активізуються сепаратистські рухи. У перебігу змін типів міжнародних систем (однополярна — багатополярна — двополярна) після розпаду СРСР домінують США. Проте нині назріває становлення багатополярної системи і формування нових співвідношень сили на геополітичній карті світу.

Мал. 189. Види геополітичних сил держави

У ХХІ ст. склалися різні геополітичні регіони. Регіони сили, в яких зосереджено держави — «центри сили світу», економічна й політична вага як провідних країн регіону, так і регіону в цілому визначає баланс сил та вектори розвитку світосистеми. Серед них є сталі субрегіони сили — Західна Європа, в якій провідна роль належить Німеччині, Франції та Великій Британії; Англо-Америка з найбільш потужним світовим центром сили — США; в Південній півкулі — Австралія. Субрегіонами зростаючої сили є Східна Азія з Китаєм, розвиток господарства якого динамічно зростає, та сталою економікою Японії; південна Азія, в якій великий потенціал має Індія. Субрегіон сили, позиції якого послаблюються, — Росія.

Стикові геополітичні регіони (їх ще називають «регіонами-воротами», «буферними зонами» тощо). Це території, що розташовані на стику цивілізацій та потужних центрів сили великих імперій, здебільша, на перетині головних світових торгових шляхів: Балто-Чорноморський субрегіон — країни Центральної Європи, до яких належить і Україна; країни Середнього Сходу — «світове перехрестя», де вирізняються регіональним лідерством Туреччина, Іран та Саудівська Аравія — релігійно-політичний центр мусульманського світу; Середземноморський (Південна Європа та Північна Африка); Центральна Америка та Карибський басейн, де центром сили є Мексика, господарство якої через НАФТА інтегроване з Англо-Америкою.

 

Маргінальні геополітичні регіони, що охоплюють Африку на південь від Сахари, де як регіональний центр сили вирізняється ПАР; південно-Східна Азія, помітну роль в якій відіграють Сінгапур, Індонезія, Малайзія; Центральна Азія; південна Америка з центрами сили Бразилією, Аргентиною.

 

Ферганский физико-географический округ занимает Ферганскую долину республики и со всех сторон окружен горами. Природа долины щедра и разнообразна. Недра ее богаты полезными ископаемыми. Вот почему в народе Ферганскую долину называют „жемчужиной Узбекистана".

Долина протянулась с запада на восток и имеет миндалевидную форму. С северо-запада ее ограничивают горы Моголтау, Кураминский хребет, с севера — Чаткальский хребет, с юга —

Алайский и Туркестанский хребты, с востока — Ферганский хребет. Протяженность Ферганской долины с запада на восток 370 км, средняя ширина — 190 км. Самое узкое место долины с севера на юг на юго-западе — ущелье „Ходжентские ворота" (9 км).

горные хребты и адыры.

Территория округа, располагаясь в тектонической впадине, до конца неогена — начала антропогена была покрыта морем. После отступления моря поверхность впадины была заполнена речными отложениями.

Окружающие Ферганскую долину адыры и горы различаются по геологическому строению. Горы поднялись в палеозойскую эру в эпоху герцинской складчатости. Они сложены палеозойскими сланцами и известняками.

В Ферганской долине из полезных ископаемых имеются месторождения нефти, газа, серы, озокерита (горного воска), огнеупорной глины, гипса и др.

Поверхность округа понижается к центру и с востока на запад. Адыры имеют высоту от 600 до 1200 метров. На востоке равнинной части абсолютная высота в Андижане 496 м, в Учкургане — 500 м, а в западной части — в Коканде — 405 м, в Хуржанде — 320 м.

В центральной части долины расположены песчаные пустыни — Язъяванская и Каракалпакская степи. Большая часть этих пустынь освоена под поливное земледелие. Песчаные бугры закреплены растительностью. В предгорной части округа широко рас конусы выноса, образованные отложениями, принесенными с гор реками. Самый большой конус выноса образован рекой Сох. Конусы выноса с давних пор освоены человеком, это самые плотно населенные оазисы округа.

Объяснение: