17. Американська країна, член G-7, потужний економічний лідер, що маєвисокі показники у виробництві автомобілів, металів, хімічної продук-ції, суден, зброї тощо. Столиця не найбільше місто країни, великийфінансовий центр світу, розміщений на атлантичному узбережжі. На їїтеритор кілька сільськогосподарських поясів: країна: столицяperion18. Американська країна, одна з ключових країн, що розвивається, яи-різняється великими об'смами видобутку та експорту нафти; Головнапродовольча культура кукурудза, вирощують цукрову тростину, каву, бавовну; більше половини промислової продукції виробляється устолиці, яка розміщена у гірському районі: країнастолиця; perion19. Унітарна південноамериканська республіка, що володіє великими по-кладами мідних руд, які експортус; морський транспорт забезпечуєзначну частину не тільки зовнішніх, а й внутрішніх перевезень, роз-винуте рибальство: країнастолицярегіон20. Новоіндустріальна країна Латинської Америки, федеративна респу-бліка, є членом ОПЕК. На її території с найвищий водоспад світу:країнастолицяperion21. Країна федеративна держава в Латинській Америці, належить догрупи новоіндустріальних країн, значна територія яко упампі, е великим експортером зернових культур, вовни та м'яса; країнастолиця3 регіон​

17. Канада, Оттава, Північна Америка

18. Колумбія, Богота, Південна Америка

19. Бразилія, Бразиліа, Південна Америка

20. Венесуела, Каракас, Південна Америка

21. Аргентина, Буенос-Айрес, Південна Америка

Геологическая экскурсия по Военно-Грузинской дороге

ЧЕМ БОГАТЫ НЕДРА КАВКАЗА

Большой Кавказ — это кладовая минеральных богатств нефть и газ, уголь и торф, черные и цветные металлы. Много на Кавказе и неметаллических полезных ископаемых, таких как асбест, графит, барит, сера и строительные материалы. В недрах Кавказа неисчерпаемы также запасы пресных и минеральных вод, которые известны своими свойствами не только в нашей стране, но и за ее пределами.

Размещение полезных ископаемых подчинено определенным закономерностям и тесно связано с тектоническим строением и геологической историей развития Кавказа. Большинство месторождений полезных ископаемых образовалось в результате неоднократно проявлявшейся магматической деятельности, когда магма, поднимаясь из недр застывала в толщах пород или изливалась на поверхность. Магматизм и горячие растворы (гидротермы), циркулировавшие в породах образованию в них полиметаллических руд.

Наиболее интенсивным магматизм был в мезозойскую и кайнозойскую эры, когда и возникли многочисленные залежи руд цветных и редких металлов, связанные с интрузиями этого возраста. Расположение месторождений имеет свои особенности: магматогенные месторождения в основном приурочены к антиклинальным структурам, тогда как экзогенные, связанные с процессами осадконакопления, к синклинальным.

В нашем кратком очерке мы остановимся в основном на полезных ископаемых района Военно-Грузинской дороги.

ТОПЛИВНО-ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЕ ПОЛЕЗНЫЕ ИСКОПАЕМЫЕ

Нефть и газ являются одним из наиболее дешевых и совершенных источников энергии. Ценность этого сырья определяется также теми продуктами, которые из них получают. Это бензин, керосин, смазочные масла, гудрон, мазут. Кроме того, они служат исходным сырьем для химической промышленности. Из них получают глицерин, целлофан, пластмассы, синтетические волокна, разнообразные лекарственные препараты, целлюлозу, синтетический аммиак и многое другое. Основные месторождения нефти и газа расположены в Предкавказье. Это Майкопский и Грозненский районы, Краснодарский и Ставропольский края. Продуктивны породы палеогенового и мелового возраста. Совсем недавно в Закавказье, недалеко от Тбилиси, открыты нефтяные месторождения в палеогеновых отложениях. Это Самгори, Чаладиди и другие.

Углем Кавказ не богат. Наибольшее количество месторождений ископаемых углей находится в пределах Грузии. Именно здесь расположены месторождения каменного угля Ткибули и Ткварчели, связанные с юрскими отложениями, Ахалцихское месторождение бурых углей, по возрасту относимое к верхнему палеогену. Углепроявления известны и в других районах, но промышленное значение их еще полностью не определено. Так, в районе Военно-Грузинской дороги имеются углепроявления в виде углистых графитизированных сланцев нижней юры, обнажающиеся у Гвелетского гранитного массива. Углистые сланцы с линзочками угля джерахской свиты средней юры выходят на поверхность по реке Армхи. Небольшие линзы каменного угля в отложениях верхнего палеогена известны в Душетском районе.

Торф довольно широко распространен на Кавказе. Большинство месторождений разрабатывается в Колхидской низменности. Месторождения торфа, известные в районе Военно-Грузинской дороги, имеют местное значение. Таким является Тарское месторождение торфа, расположенное у селения Тарское (подножие Лесистого хребта). Торф — это органогенная порода, образующаяся в болотах из растительных остатков, подвергшихся частичному разложению. Торф является хорошим местным топливом, используется также и в химической промышленности. Из него можно получать аммиак и деготь, воски и парафин, спирт, уксусную кислоту и многое другое.

РУДНЫЕ ПОЛЕЗНЫЕ ИСКОПАЕМЫЕ

Среди рудных полезных ископаемых на Кавказе основные — это руды черных, цветных и редких металлов, таких, как медь, свинец и цинк никель и кобальт, молибден и вольфрам, ртуть и золото и, конечно, железо.

Месторождения железных руд имеются во всех республиках Кавказа Наиболее крупное месторождение железных руд Дашкесанское (Азербайджанская ССР) расположено вблизи города Кировабад. Здесь в открытых карьерах разрабатывают магнетитовые руды с содержанием железа 45 %.

Марганцевые руды распространены довольно широко в пределах Большого Кавказа и Закавказья, но в ряде районов они не имеют промышленного значения. Мировую известность получило Чиатурское месторождение марганца в Грузии. Образование марганцевых руд связано с осадочными породами майкопской серии, залегают они в виде пластов в основании этой мощной толщи. Разрабатывают марганцевые руды горизонтальными выработками — штольнями. Основные минералы — родохрозит и пиролюзит. Используется марганец для получения высокопрочной углеродистой стали и в химической промышленности.

ответ:радавній український ліс – це зачарований світ, де річки й озера багаті на рибу, а кожна галявина дарує духмяні ягоди і гриби. Восени під ногами шурхотить опале листя, а навесні з-під снігу визирають проліски і сон-трава. Тут затишне, не надто спекотне літо. Зима помірно холодна. Щедро зрошена дощами земля дарує вологу струнким соснам, кремезним дубам, сторічним букам. Цілюще повітря пахне мохом і сосновою смолою. Річки повноводні, неначе водопілля ніколи не минає. Струмки звивисті, як велетенські змії, що ховаються у лісовій гущаві. Над берегами схиляються старезні верби. А над усім цим – густо-синє небо, яке тоне у чистому дзеркалі озер. Біля поліщукової хати лелека в’є гніздо, поряд із криницею росте кущ калини і стоїть, схиливши голову, журавель. І позирає мертвими вікнами місто Прип’ять, обпалене вічним болем чорнобильської катастрофи. Усе це – Українське Полісся…

Фізико-географічне положення

   Ліси розташовані на півночі та заході рівнинної частини України. Вони займають близько 24 % території країни. У їх межах розрізняють зони мішаних (17 % площі) і широколистих лісів (7 % площі).

  Зона широколистих лісів займає західну частину України від Українських Карпат на схід до лінії Шепетівка – Хмельницький – Новодністровськ.

    Зони мішаних і широколистих лісів мають неоднорідний рельєф у зв’язку з розміщенням у межах кількох тектонічних структур Східноєвропейської платформи. Зона мішаних лісів займає північну частину Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини в межах так званого Прип’ятського прогину. Тому для поверхні характерний низовинний рельєф. Тут виділяються Поліська низовина і північна частина Придніпровської низовини. Пересічні висоти становлять 150–200 м. На північ і на схід висоти зменшуються до 110–135 м, територія стає похилою в бік річок. Переважають гравійні, піщані й піщано-глинисті відклади. Найвищою частиною Полісся є Словечансько-Овруцький кряж на Житомирщині з максимальною відміткою 316 м. Земна кора тут складена твердими породами Українського щита: пірофілітовими сланцями, пісковиками, рожевими і червоними кварцитами, вік яких становить 1,3–1,5 млрд років. Каміння, що тут видобували, застосовували під час спорудження Софійського собору, Києво-Печерської лаври й Золотих воріт у Києві.

  На крайньому північному сході Полісся заходить на незначні площі порізаної ярами Середньоруської височини.

   Тут усе свідчить про давнє Дніпровське зледеніння, яке було у четвертинному періоді. Довгі моренні пасма – ози – простягаються на 20–30 км і вказують напрям руху льодовикового язика. Льодовикові горби – ками – один за одним тягнуться рядами. Вони складені валунами, галькою, гравієм, піском, принесеними язиком льодовика. Між горбами розташовані широкі річкові долини й болота. Талі води льодовика, що відступав, принесли пісок, утворивши широкі плоскі поверхні – зандрові рівнини. Вітер, перевіюючи пісок, сформував дюни, на яких тепер ростуть сосни.

   З паливних корисних копалин на Поліссі здавна були відомі поклади торфу. Однак у зв’язку з широкомасштабними меліоративними роботами, спрямованими на осушення боліт, торфовища опинилися на межі знищення. Рудні копалини пов’язані з неглибоким заляганням фундаменту платформи або виходами його на поверхню. Так, на Житомирщині відомі поклади титанових руд (Іршанське родовище), на Рівненщині – самородної міді (Рафалівське родовище). Є різноманітні поклади нерудної сировини. На щиті видобувають будівельне каміння – рожеві та сірі граніти, лабрадорити, габро, базальти. Розробляються поклади виробного каміння: яшми, топазів, турмаліну. У корі вивітрювання наявні чималі поклади білої глини – каоліну, що використовується у порцеляно-фаянсовій галузі. Виявлено значні поклади гончарних глин, піску, крейди. У скам’янілих рештках прадавніх соснових лісів є бурштин.

    Зона широколистих лісів лежить переважно в межах Волино-Подільської плити та Галицько-Волинської западини, які в рельєфі відповідають Подільській і Волинській височинам. Пересічні висоти Подільської височини – 220–320 м. Вона порізана ярами й річковими долинами. Окремі пасма тут навіть називають горами: Гологори (з найвищою точкою горою Камула, 471 м), Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля. Скелясте вапнякове пасмо Товтри (Медобори) за своєю природою не має аналогів у світі. Це бар’єрний риф, складений не скелетами коралів, як сучасні рифи, а рештками вапнякових водоростей, молюсків, морських червів та інших організмів, які жили на мілководді теплого моря в неогеновий період. У гіпсових і вапнякових породах поширений карст: тут відомо понад 100 печер, які лежать на глибині від 10 до 60 метрів. Учені вважають, що їх поки відкрито лише 1/5. На Тернопільщині відома найдовша гіпсова печера у світі – Оптимістична (240,5 км), а також печери Озерна (близько 120 км), Попелюшка (80 км), Млинки (27 км), Кришталева (22 км), Славка (9 км), Перлина, Жолоби, Голубі Озера та інші. Поділля багате на вапняки, гіпс, суглинки, каолін.

Объяснение: