Стестом по 9 класс. вариант № 7 1. к комплексу конструкционных материалов относится: а) черная металлургия, б) транспорт, в) электроэнергетика. 2. к центральной металлургической базе относятся предприятия, расположенные в: а) нижнем тагиле, б) новокузнецке, в) старом осколе. 3. фактором, влияющим на размещение предприятий черной металлургии является: а) сырьевой, б) научный, в) потребительский. 4. наибольшие запасы железных руд у металлургической базы: а) уральской, б) центральной, в) сибирской. 5. уральская металлургическая база не имеет собственных запасов: а) железных руд, б) коксующихся..

4. Що спільного й відмінного в рельєфі Південної Америки і Африки?

В основі обох материків лежать давні докембрійські платформи. Особливості внутрішньої будови дають підстави умовно поділити материк Південна Америка на дві частини: на сході та в центрі розташовані великі рівнини різної висоти, а на півночі та заході, повторюючи обриси узбережжя, тягнеться найдовша (9000 км) гірська система Землі альпійської складчастості— Анди (мовою інків — «мідні гори»).

Африку теж за абсолютними висотами території можна поділити на дві частини:

Північна й Західна (низька), Південна й Східна (висока). На північному заході материка простягаються, як і в Південній Америці, молоді гори Атлас, довжина яких значно менша, ніж Анд. Крім цих гір, в Африці є старі зруйновані Драконові й Капські гори. Такого віку гір у Південній Америці немає. Великі низовини Південної Америки — Амазонська, Орінокська і Ла-Платська — розташовані в прогинах давньої Південноамериканської платформи. Вони охоплюють майже половину материка. Низовинних форм рельєфу в Африці немає, крім незначних за площею заболочених западин Конго та Калахарі. Однак у рельєфі обох материків переважають рівнини у вигляді великих плоско- -гір'їв: у Південній Америці — Бразильського й Гвіанського, а в Африці — Схід-ноафриканського. Відмінним у рельєфі материків є ще й те, що сейсмічні області в Південній Америці містяться вздовж усього Тихоокеанського узбережжя на заході, а в Африці — на сході, на півночі якого розташоване Ефіопське нагір'я.

ЧИ ПОЯСНЮЮ

5. Чому Анди сформувалися на заході, а не на сході материка?

До плейстоцену Анди були в основному сформовані, хоча й не досягли сучасної висоти.

6. Чому материк дуже багатий на рудні корисні копалини?

Це зумовлено складом гірських порід. Тут добувають залізну руду, руди марганцю, алюмінію, урану, золото. В Андах зосереджені значні родовища мідних, свинцевих і цинкових руд, коштовного каміння. В усьому світі відомі тутешні родовища смарагдів, розсипні родовища платини й золота, уміст яких у річному піску збільшується після кожної зливи. Навпаки, посушливий клімат на край[1]ньому заході материка сприяв утворенню в майже сухих водоймах йоду і відомої чилійської селітри, з якої виробляють азотне добриво.

Объяснение:

виписуй самое главное

западно-сибирская равнина — одна из самых больших аккумулятивных низменных равнин земного шара. она простирается от берегов карского моря до степей казахстана и от урала на западе до среднесибирского плоскогорья на востоке. равнина имеет в плане форму суживающейся к северу трапеции: расстояние от южной ее границы до северной достигает почти 2500 км, ширина — от 800 до 1900 км, а площадь лишь немногим меньше 3 млн. км2.рельеф западно-сибирской равнины — один из самых однородных в мире. занимая площадь в 2,6 млн км², западно-сибирская равнина протянулась с с запада на восток, от урала до енисея, на 1900 км, севера на юг, от северного ледовитого океана до алтайских гор, — на 2400 км. лишь на крайнем юге высоты превышают 200 м; подавляющая часть равнины имеет высоту менее 100 м над уровнем моря; преобладает аллювиально-озёрный и аккумулятивный рельеф (на юге также денудационный). такие характерные для западной сибири черты рельефа, как обширные поймы и огромные болота, особенно распространены в северной части равнины; рельеф к северу от широтного участка реки обь сформирован под влиянием трансгрессий моря и ледников.

на северо-западе и на северо-востоке западно-сибирской равнины рельеф аккумулятивный ледниковый, образованный ледниками, спускавшимися с гор северного урала и плато путорана. долины крупных рек террасированы. на полуостровах ямал и гыдан — эоловые дюны. относительно возвышенные и сухие территории, где основная часть населения западной сибири, расположены к югу от 55 °c.ш.дифференцированные опускания западно-сибирской плиты в мезозое и кайнозое обусловили преобладание в ее пределах процессов аккумуляции рыхлых отложений, мощный покров которых нивелирует неровности поверхности герцинского . поэтому современная западно-сибирская равнина отличается в целом плоской поверхностью. однако она не может рассматриваться в качестве однообразной низменности, как это еще недавно считалось. в целом территория западной сибири имеет вогнутую форму. самые пониженные ее участки (50-100 м) располагаются преимущественно в центральной (кондинская и среднеобская низменности) и северной (нижнеобская, надымская и пурская низменности) частях страны. вдоль западной, южной и восточной окраин протягиваются невысокие (до 200-250 м) возвышенности: северо-сосьвинская, туринская, ишимская, приобское и чулымо-енисейское плато, кетско-тымская, верхнетазовская, нижнеенисейская. отчетливо выраженную полосу возвышенностей образуют во внутренней части равнины сибирские увалы (средняя высота — 140-150 м), простирающиеся с запада от оби на восток до енисея, и параллельная им васюганская равнина.

некоторые орографические элементы западно-сибирской равнины           соответствуют геологическим структурам: пологим антиклинальным поднятиям отвечают, например, возвышенности верхнетазовская и люлимвор, а барабинская и кондинская низменности к синеклизам плиты. однако в западной сибири нередки и несогласные (инверсионные) морфоструктуры. к ним относятся, например, васюганская равнина, сформировавшаяся на месте пологой синеклизы, и чулымо-енисейское плато, располагающееся в зоне прогиба .