Составьте вопросы к прочитанному тексту, которые начинаются со слов: что, где, когда, почему

Что узнали и изучили люди Земли?

Когда путешествовали люди?

Где находится река Миссисипи?

Почему книга называется "Земля за океаном"?

Знаю, знаю это, задавали.
Вот:
Приморское положение Дальнего Востока определило особенности климата территории. Для этого края характерна муссонная циркуляция, то есть активный обмен воздушными массами между континентом и океаном. Зимой господствует перенос воздуха с суши на море, летом — с моря на сушу.Большое количество осадков и относительно малое испарение определяют значительную густоту речной сети Дальнего Востока. Общая особенность рек — сравнительно небольшая протяженность, обусловленная тем, что линия мирового водораздела проходит неподалеку от Тихого океана. Исключением являются реки бассейнов Амура, Колымы и Анадыря.Положение Дальнего Востока на стыке крупнейших литосферных плит определяет большую тектоническую подвижность территории. Особенно подвижны восточные, приморские районы. Здесь часто бывают землетрясения и моретрясения, с которыми связаны гигантские морские волны — цунами. Они приносят много бед и разрушений жителям Курил, Сахалина, Камчатки. Восточная часть Камчатки и Курильских островов входит в зону 9—10- землетрясений. Печально известно последнее (1995), 8- землетрясение на Сахалине, стершее с лица земли город Нефтегорск.

Географічне положення материка зумовлює надходження протягом року значної кількості сонячної радіації та наявність майже скрізь високої температури. А переважання континентальних тропічних мас і низхідних рухів повітря робить цей материк найсухішим.

Більша частина материка лежить у широтах, де переважає пасатна циркуляція. Тихоокеанські повітряні маси не приносять значних опадів у внутрішні райони материка: Великий Вододільний хребет перехоплює вологу пасатів і тому рясні опади випадають тільки на навітряних схилах гір і вузькій узбережній смузі. Так, майже 40% території материка одержують менше 250 мм опадів на рік і тільки 10% - понад 1000 мм на рік.

Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному.

Для північної частини, що знаходиться в субекваторіальному поясі, характерні високі (близько +25°C) впродовж року температури і велика (близько 1500 мм) кількість опадів, що розподіляється нерівномірно впродовж року. Літо тут дуже вологе з грозовими дощами, а зима суха.

У тропічному кліматичному поясі при загальних високих температурах (влітку +30°C, взимку + 16°C) розрізняють за зволоженням два типи клімату: континентальний тропічний із кількістю опадів до 200 мм на рік і високою амплітудою температур та тропічний вологий (до 2000 мм опадів на рік).

Субтропічний пояс південної частини материка характеризується позитивною протягом року температурою зі значною відмінністю у кількості опадів західних і східних частин поясу. Так, південно-західна частина Австралії розташована в області середземноморського типу клімату зі сухим літом і вологою зимою. Центральна частина поясу – область континентального субтропічного клімату із сухим спекотним літом і порівняно холодною зимою. На південному сході – вологий субтропічний тип клімату з рівномірними опадами впродовж року.

Найбільша річкова система Австралії — система Муррея (Маррі) — Дарлінга. Ці ріки стікають з Великого Вододільного хребта і зливаються на південній низовині. Муррей, незважаючи на те що коротший Дарлінга, вважається головною рікою цієї системи, тому що набагато полноводніший, ніж Дарлінг. Довжина Муррея 2570 км, Дарлінга —2740 км, площа басейну цих рік 1057 тис. км2, середня витрата Муррея нижче впадання Дарлінга 330 м3/с. Друга велика притока Муррея — Маррамбіджі, довжина її 2172 км. Живлення всіх рік, що входять у систему Муррею — Дарлінга, здійснюється головним чином за рахунок дощових опадів і до деякої міри за рахунок снігів, що випадають в Австралійських Альпах. Тому максимум витрати припадає на літо, коли рівень Муррея і Дарлінга підвищується і вони розливаються на плоскій низинній рівнині, іноді бувають руйнівні повені. При цьому ріки переносять великі маси уламкового матеріалу і відкладають уздовж рукавів вали, що часто перешкоджають впаданню приток у головну ріку.