Виділіть спільні й відмінні риси демографічних процесів у США та Канаді.

Канада не здивувала, виявишись дуже схожою на США: починаючи від однакової мови і назви валюти і закінчуючи дорожніми знаками. Таке враження, що канадійці сильно не парились винаходом своїх власних стандартів і дизайнів і багато чого просто запозичили в південного "великого сусіда". Як наслідок, таке улюблене всіма мандрівниками відчуття іншої країни і новизни середовища тут практично відсутнє. Маю на увазі, якщо перед цим пробути якийсь суттєвий час в США. Якщо ви приїхали в Канаду з України чи Європи, відчуття новизни, безперечно, буде!
Втім, попри подібність двох країни, я зафіксував і деякі відмінності, які кинулися в очі:
Метрична система вимірів замість імперської. Тут міряють кілограмами, кілометрами і градусами Цельсія - і це дуже добре! І не тільки тому, що "рідніше", але й тому, що я вважаю імперську систему загалом застарілою і незручною, і сподіваюся що Британія і США в осяжному майбутньому від неї відмовляться.
Менша закомплексованість і зарегульованість стосовно алкоголю і коноплі. За 6 днів чув запах конопляного диму не менше 10 разів (і бачив споживачів просто на вулицях), разів 4 чув запах сигарет (частіше ніж в США), а також навіть кількаразово бачив на вулицях і в метро людей з пивом. В ресторані при замовленні алкоголю в мене не перевіряли документи, що постійно відбувається в Меріленді та й інших штатах.

Экономико-географическое положение (ЭГП) — вид географического положения, определяемый как «совокупность пространственных отношений предприятий, населённых пунктов, ареалов, районов, отдельных стран и их групп к внешним объектам, имеющим для них экономическое значение»[1]. Или отношение объекта (города, района, страны) к вне его лежащим данностям, имеющим то или иное экономическое значение, - все равно, будут ли эти объекты природного порядка или созданные в процессе истории (по Н.Н.Баранскому)[2]. Другими словами, ЭГП — это положение в экономическом пространстве, которое определяется по отношению и к природным элементам окружающей среды, и к созданным человеком элементам искусственной среды, и к размещению самого населения.

Южный Урал делится по особенностям рельефа на две части – северную и южную. Северная, более высокая и гористая, доходит до поперечного течения реки Белая. Она заполнена многочисленными горными хребтами, которые вытянуты с северо-востока на юго-запад и составляют горную систему. Осью ее является хребет Уралтау. Он протянулся в восточной части Южного Урала на 500 км, имея в ширину от 5 до 30 км. Самая высокая вершина его достигает 1067 м (г. Арвяк-Рязь, южнее города Белорецк); средняя высота хребта 800 – 900 м, а прилегающие долины лежат на 400 – 500 м ниже. Уралтау состоит из нескольких параллельных гряд и небольших отрогов, которые разделены широкими ложбинами. Очертания их выровненные, мягкие; только на некоторых вершинах поднимаются небольшие сопки и гребни из сланцев, кварцитов и конгломератов. Уралтау является водоразделом между бассейнами рек Белой и Урала.

Объяснение: