1. Реки Донецкой области относятся к бассейну: а) Северского Донца б) Черного моря в) Азовского моря г) внутреннего стока 2. Основными типами почв Донецкой области являются: а) Дерново-подзолистые б) серые лесные в) черноземы г) болотные 3. Общая площадь лесов Донецкой области составляет от площади Донецкой области: а) 20% б) 10% в) 7, 7% г) 3% 4. В книгу Донецкой области занесены представители: а) животного мира б) растительного мира в) растительного и животного мира

1-а, Северский Донец

2-в, Чернозем

3-в, 7,7%

4-в, растительный и животный мир

Объяснение:

Якщо сонячні промені падають на Землю під прямим кутом, вони нагрівають її поверхню в повну силу. Однак наша планета - куля, і тому велика частина її поверхні висвітлюється Сонцем під кутом. А це значить, що промені там розсіюються по більшій площі, їхній тепловий вплив зменшується, і вони нагрівають поверхню вже не так сильно.

В областях біля екватора сонячні промені цілий рік падають на поверхню Землі майже під прямим кутом. Тому тут завжди пекуче. Температура залежить і від відстані, що сонячні промені проходять крізь атмосферу Землі. На екваторі ця відстань менше, ніж на полюсах, тому атмосфера тут поглинає менше теплової енергії, і цієї частини Землі дістається більше тепла.

Від кулястості Землі залежить кут, під яким сонячні промені падають на земну "поверхню, а отже, і існування кліматичних зон. Сонце знаходиться на такій великій відстані від Землі, що всі промені його можна розглядати як рівнобіжні. Внаслідок опуклості Землі з півночі на південь сонячні промені падають на різних широтах під різними кутами. Тому і нагрівання земної поверхні відбувається з неоднаковою інтенсивністю. Це явище було відзначено ще древніми греками. Виходячи з основної концепції нерухомої Землі, навколо якої рухається Сонце, древні греки запропонували термін "клімат", припускаючи під ним нахил сонячних променів. Таким чином, форма Землі є могутнім кліматоутворюючим фактором; фактором, що впливає на швидкість круговороту речовин

Урал состоит из нескольких горных цепей, протянувшихся параллельно друг другу в меридиональном направлении. Их разделяют продольные межгорные понижения. Горные хребты обычно имеют плоские или куполообразные вершины, покрытые россыпями камней. Над россыпями иногда возвышаются скалистые останцы. В северной части гор встречаются вершины в виде зубчатых гребней. Западный склон Урала пологий. На его поверхности обнажаются более молодые палеозойские отложения: известняки, песчаники, гипсы. Интенсивны здесь карстовые процессы, которые приводят к образованию карстовых воронок и пещер. Восточный склон Урала более узкий и крутой. Среди горных пород, слагающих его, преобладают магматические горные породы. Уральские горы были сформированы во время герцинской складчатости, позднее они были разрушены до состояния равнины (пенеплен). Затем в кайнозойскую эру горы вновь испытали омоложение и поднятие. Они представляют собой склад-чато-глыбовые горы.