Зовнішні економічні зв'язки країн Океанії

Єдиною розвиненою країною в Океанії є Нова Зеландія. Вона має багато спільного з Австралією. Це індустріальна країна з розвиненим сільським господарством, великий постачальник продукції тваринництва на світовий ринок. Запасів корисних копалин у Нової Зеландії менше, ніж в Австралії, за рівнем розвитку промисловості вона також поступається австралійському.

 У господарстві інших країн Океанії переважає тропічне землеробство і рибальство. Вирощують кокосові пальми, коренеплоди (ямс, таро, маніок), цукрову тростину, хлібне дерево, банани, овочі і фрукти. Розводять свиней, велику рогату худобу та кіз. У деяких країнах, наприклад у Папуа — Новій Гвінеї, видобувають мідь і золото, у Новій Каледонії — нікель.

 Економіка країн Океанії поки що розвинена слабо. Рівень життя місцевого населення вкрай низький. Господарство залежить від колишніх і нинішніх метрополій. Навколишнє середовище Океанії постраждало від випробувань ядерної зброї та винищення лісів.

 Країни Океанії бідні, нечисленні й розкидані на значні відстані одна від одної в Тихому океані. Для решти світу вони становлять інтерес з огляду на їх туристичне, стратегічне та транспортно-комунікаційне значення. Можливо, країни цього регіону колись зможуть подолати бідність і відсталість, але це, очевидно, станеться не скоро.

Объяснение:

Главными климатообразующими факторами для России являются: 1)географическое положение в умеренных и высоких широтах;2)преобладание западного переноса воздушных масс; 3)особенности рельефа, не препятствующие западному переносу воздушных масс с Атлантики и проникновению арктического воздуха далеко на юг, но ограничивающие влияние на климат Тихого океана. 

Таким образом влияние на Россию оказывают, я бы сказал, подавляющее влияние воздушные массы, который имеют разнообразные области распространения. Так же стоит отметить Арктические воздушные массы Северного ледовитого океана. 

Протяженность определяет Наличие различного рода природных зон, распространение которых наблюдается не как обычно(от экватора к полюсам), а в большей степени - с запада на восток.

ответ:  Выдающийся русский биолог академик Н. И. Вавилов после целого ряда экспедиций в Западное полушарие ещё в начале 30-х годов XX века пришёл к выводу, что в доколумбову эпоху в Новом Свете существовали два основных очага земледелия: мексиканский (включая часть Центральной Америки) и перуанско-боливийский. Первый дал человечеству кукурузу (маис), фасоль, тыкву, какао, хлопчатник, второй — картофель.Кроме того, Н. И. Вавилов установил, что все главные центры, как американского, так и мирового земледелия, находились, как правило, в горных тропических и субтропических зонах, создававших наиболее благоприятные условия для развития растений и для жизни древнего человека. Как раз в этих районах со старыми земледельческими традициями и возникли впоследствии важнейшие цивилизации доколумбовой Америки.Все свои выводы Н. И. Вавилов построил на чисто ботаническом материале, поскольку никаких других источников по данному вопросу тогда не было. Тем поразительнее выглядит почти полное совпадение взглядов русского учёного с результатами недавних археологических исследований, проведённых в горных районах Мексики (штаты Тамаулипас и Пуэбла) под руководством американца Ричарда Мак Нейша.