заранее огромное План характеристики отрасли промышленности 1. значение отрасли в Народном хозяйстве .2.второе отраслевой состав. 3. технико-экономические особенности и экономические предпосылки отрасли( расход энергии воды трудоемкость и себестоимость продукции) .4. межотраслевые и внутриотраслевые связи отрасли. 5. причины размещения и факторы их определяющие.6. районы и центры размещения. 7. природные проблемы связанные с отрасли и их решение.8 перспективы и размещения отрасли. План характеристики отрасли сельского хозяйства.1.первое отраслевой состав. 2. агроклиматические показатели (климатические и почвенные вегетационные) .3. районы рас природные проблемы связанные с отрасли и пути их решения. 5 перспективы развития и размещения отрасли​

Влияние ветра, водя и температуры на рельеф называют внешними воздействиями. Рассмотрим по-порядку:
Влияние ветра. Ветер наибольшее влияние оказывает на рельеф, сложенный рыхлыми грунтами, такими как песок, супеси, пылеватые грунты. Такие грунты ветер раздувает, переносит на определенные расстояния, при этом формируются такие формы рельефа как котловины  и ложбины выдувания. Если на пути ветра, который переносит частицы песка или пыли есть какие-либо преграды (кусты, скалы и т.д.), частицы задерживаются на них и создают новые формы рельефа - дюны, барханы. Также ветер, переносящий песчаные частицы обтачивает скалы на своем пути и формирует причудливые формы в виде грибов, например.
Влияние воды. Вода оказывает больше всего влияния на рельеф. Постоянные водные потоки-реки и ручьи, прорезают рельеф и создают речные долины, которые состоят из русла, поймы и террас. Временные водные потоки, которые образуются во время дождей, создают овраги. Также важно отметить деятельность подземных вод, иногда водные ппотоки под землей размывают часть грунтов и их верхняя часть проваливается, образуются провалы, ямы и котловины. Значительна и роль морских вод,их волно-прибойная деятельность формирует пляжи. Также вода сильно влияет на рыхлые грунты - при их переувлажнении во время дождя могут возникать сели и оползни, которые изменяют рельеф в течение всего нескольких минут. Водные потоки, просачивающиеся сквозь трещинки в соляных или известковых породах формируют пещеры, этот процесс называют карст.
Влияние температуры. Температура влияет на сжатие и расширение грунтов и пород. При низких температурах они немного сжимаются, при высоких немного расширяются. Благодаря такому сжатию и расширению в горах формируются каменные реки, камни сжимаются зимой и расширяются летом и так немного сползают по горе вниз и формируют какбы реку из камней, но очень-очень медленно.Кроме того температурное сжатие и расширение является причиной растрескивания и последующего разрушения пород. Таже известно, что вода при замерзании расширяется, это тоже важный фактор для формирования рельефа. В тундрах летом вечная мерзлота оттаивает на несколько сантиметров, а потом зимой оттаявшая вода под землей опять замерзает, расширяется и приподнимает почву над собой, так формируются бугры пучения, широко распространенные в тундре. Также иногда протаивание мерзлоты вызывает проваливание грунтов и образуются круглые ямы, которые потом заполняются водой, получаются озера.

літосферні плити знаходяться у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони Беньофа, зони всмоктування). Тут літосферні плити зіштовхуються між собою, насуваються або підсуваються під континент. Крім того, вони можуть зміщуватися одна відносно одної вздовж трансформних розломів.

Оскільки межами літосферних плит є дуже глибокі розломи, які доходять до астеносфери, то краї плит вирізняються значною рухомістю. Саме тут найчастіше при пересуванні однієї плити відносно іншої виникають землетруси, а по розломах підіймається до поверхні розплавлена речовина астеносфери, тобто вивергаються вулкани. 

Ці рухомі частини літосфери називають поясами складчастості. В рельєфі, тобто на поверхні планети, вони виражені горами. Тому, як правило там на суходолі, де знаходяться великі гірські системи, активно вивергаються вулкани та часті землетруси знаходяться краї літосферних плит. На дні Океану межі плит проходять по серединно-океанічних хребтах або по глибоководних жолобах, які також вирізняються підвищеною рухливістю.

В середині літосферних плит навпаки не відчуваються сильні землетруси та немає вивержень вулканів. Це відносно стійкі ділянки літосфери – платформи (з франц. – плоска форма). В рельєфі вони відповідають рівнинам.

Вчені виділяють 9 великих літосферних плит і близько 20 малих (мал.). Межі плит далеко не завжди співпадають з узбережжями материків та океанів. Серед великих плит розрізняють 6 материкових і 3 океанічних. Материкові плити займають не лише самі материки, але й прилеглі до них частини океанів. Під ними існує земна кора, як материкового, так і океанічного типів. Великими материковими плитами є Африканська, Індо-Австралійська, Антарктична, Південноамериканська, Північноамериканська та Євразійська. Власні великі океанічні літосферні плити має лише Тихий океан. Тут виділяють такі плити: Тихоокеанська, Наска та Кокос. Під ними присутня лише тонка земна кора океанічного типу. Інші океани лежать на сусідніх материкових літосферних плитах. 

Оскільки межами літосферних плит є дуже глибокі розломи, які доходять до астеносфери, то краї плит вирізняються значною рухомістю. Саме тут найчастіше при пересуванні однієї плити відносно іншої виникають землетруси, а по розломах підіймається до поверхні розплавлена речовина астеносфери, тобто вивергаються вулкани. 

Ці рухомі частини літосфери називають поясами складчастості. В рельєфі, тобто на поверхні планети, вони виражені горами. Тому, як правило там на суходолі, де знаходяться великі гірські системи, активно вивергаються вулкани та часті землетруси знаходяться краї літосферних плит. На дні Океану межі плит проходять по серединно-океанічних хребтах або по глибоководних жолобах, які також вирізняються підвищеною рухливістю.

В середині літосферних плит навпаки не відчуваються сильні землетруси та немає вивержень вулканів. Це відносно стійкі ділянки літосфери – платформи (з франц. – плоска форма). В рельєфі вони відповідають рівнинам.

Вчені виділяють 9 великих літосферних плит і близько 20 малих (мал.). Межі плит далеко не завжди співпадають з узбережжями материків та океанів. Серед великих плит розрізняють 6 материкових і 3 океанічних. Материкові плити займають не лише самі материки, але й прилеглі до них частини океанів. Під ними існує земна кора, як материкового, так і океанічного типів. Великими материковими плитами є Африканська, Індо-Австралійська, Антарктична, Південноамериканська, Північноамериканська та Євразійська. Власні великі океанічні літосферні плити має лише Тихий океан. Тут виділяють такі плити: Тихоокеанська, Наска та Кокос. Під ними присутня лише тонка земна кора океанічного типу. Інші океани лежать на сусідніх материкових літосферних плитах.