W 333 m 95 k +54 26 2735 км 3 и 493мг244 23 м -25 m 2 3м-24 12щЛА — Ч 8 шт. с​

Географическое положение. Площадь суши в Северном полушарии больше, чем в Южном. Основную часть территории суши занимают Северная Америка и Евразия. Северная Америка и Евразия имеют определенные черты сходства и различия. Оба материка имеют большую протяженность с севера на юг, что отразилось на разнообразии климатических поясов и природных зон.

Рельеф. Сложный рельеф отличает поверхность материков. Обширные равнины занимают наибольшую часть территорий обоих материков. Основу материка Евразия составляет несколько платформ, а основа Северной Америки состоит из одной платформы. По этой причине рельеф Евразии более сложен в сравнении с рельефом Северной Америки. Материки окаймлены высокими горами. Горы Северной Америки простираются в меридиональном направлении, тогда как крупнейшие горы на юге Евразии располагаются в широтном направлении. Б горных системах Евразии и в Кордильерах наблюдаются разрушительные землетрясения.

Ледниковый покров Для материков характерно современное оледенение. На обоих материках распространены фьордовые берега, изрезанные покровным оледенением, а также многолетняя мерзлота. В ходе постепенного потепления климата, многие ледники растаяли и сохранились лишь на северных островах.

По географическому положению и особенностям развития Северная Америка имеет много общего с Евразией. Этим материкам свойственны общие закономерности кл и мато образования и одинаковые типы климата, сходные типы зональных ландшафтов, рельефа и т.д. Но различия в размерах и очертаниях создают географическую специфику каждого из материков. Северная Америка похожа на Евразию, но в то же время обладает свойственными только ей неповторимыми географическими особенностями.

ответ:По обидві сторони від екватора в Південній Америці лежить зона вологих екваторіальних лісів (сельвасів). Фауна лісів вражає різноманітністю. Рослини досягають тут разючої висоти. Тут ростуть сейби (висотою 80 м), різні пальми. У середньому ярусі ростуть невеликі дерева, пальми, деревоподібні папороті, каучуконосні дерева (гевея), шоколадне дерево (какао), динне, червоне. Стовбури дерев обвивають ліани. Тут переважають червоно-жовті фералітні ґрунти. У трав'яному покриві багато папоротей, у заводях росте гігантське латаття — вікторія-регія.

Тварини в Амазонії набагато крупніші за своїх родичів, що живуть у більш помірному кліматі. Багато амазонських жуків і метеликів досягають гігантських розмірів. Вертикальний розподіл мешканців у ярусах тропічного лісу обумовлений освітленістю. Багато тварин проводять усе своє життя на деревах, наприклад, численні й різноманітні чіпкохвості мавпи, повільні лінивці. В амазонських лісах живуть ягуар, пума, мурахоїд, капібара — найбільший гризун у світі, білки, пацюки, миші, дикобрази, деревні жаби; папуги ара, колібрі, дятли, тукани; незліченні водяні птахи — качки, чаплі, ібіси, деревні качки; хижі птахи — грифи, орли, яструби, а також кажани, серед яких є кровопивці, та незліченні види мурах.

Савани і рідколісся

На південь і північ від зони вологих екваторіальних і перемінно-вологих лісів розташована зона саван і тропічних рідколісь (льянос). Тут на червоних фералітних ґрунтах, серед високих трав ростуть пальми, акації, кактуси, а на берегах річок — галерейні ліси. У саванах Бразильського плоскогір'я (кампос) деревна рослинність бідніша.

На північному сході Бразильського плоскогір'я клімат більш посушливий. Найбільш розповсюджений тип рослинності — тропічне криволісся. На червоно-бурих ґрунтах тут ростуть кактуси і дерева з бочковидним стовбуром. Фауна цього району не дуже багата. Тут живуть різноманітні сумчасті, досить велика група гризунів, водяться скунс, броненосці. Копитних мало — тут водяться лише невеликі дикі свині-пекарі, дрібні олені. З хижаків, крім ягуара, зустрічається пума. Випадково завезені до північно-східної Бразилії малярійні комарі швидко акліматизувалися і спричинили загибель від малярії десятків тисяч людей.

Південно-східні схили Бразильського плоскогір'я, звернені до океану, одержують рясні опади майже цілий рік. Це область тропічного вологого клімату. Один із найцікавіших лісових масивів Бразилії — араукарієвий ліс — росте на великому плато на півдні. Велика частина південного сходу Бразильського плоскогір'я зайнята плантаціями різних культурних рослин.

Степи і напівпустелі

Степи. На південь кількість опадів зменшується і савани поступово переходять у пампу — зону субтропічних степів. Літо у східній пампі жарке. Взимку холодні вітри викликають різке зниження температури. Червонясто-чорні ґрунти дуже родючі. Тут ростуть різні злаки, що утворюють густі великі дерновини (пампасова трава, бородань, тонконіг і ін.). У напрямку до заходу і півдня зі зменшенням опадів пампа переходить у сухі степи з біднішою рослинністю.

Тут живуть пампасовий олень, гуанако, страус нанду, багато різних гризунів, а на берегах річок і озер водиться нутрія. Майже всі землі розорані, і тому природна рослинність у пампі мало збереглася. Сухі степи використовують під пасовища.

Напівпустелі. Південна звужена частина називається Патагонією. Через малу кількість опадів тут поширена напівпустельна рослинність: рідкі трави і низькорослі кактуси, ділянки колючих чагарників на сіроземах і бурих напівпустельних ґрунтах. Зона освоєна слабко, тварини тут збереглися краще, ніж у степу: водяться пума, лама гуанако, зустрічається страус нанду.

Берегові пустелі. Уздовж Тихоокеанського узбережжя між простягнулася смуга пустель. Під впливом холодної Перуанської течії повітря охолоджується швидше, ніж на більшій висоті. У результаті утворюється шар хмар, що заважає прогріванню приземних шарів атмосфери. Температура повітря вище шару хмар перевищує +24°, а на рівні моря коливається у межах +13… +16 °С. Там ніколи не буває дощів, крім окремих випадків. Відбувається конденсація туману, що висить у повітрі (гаруа). Ця незвичайно суха зона позбавлена сонячного світла протягом півроку. З рослинності на пісках зустрічаються рідкі піщанки і кактуси, фінікова пальма. Фауна дуже бідна: нечисленні скорпіони, ящірки.

Объяснение: