с таблицей «Сравнительная характеристика стран: Франция и Италия» 1.Положение страны на материке. 2. а) Размеры территории, б) Численность населения. 3.С какими странами и где граничит страна (на севере, юге, западе, востоке 4. Какими морями омывается. 5. Столица страны и её географические координаты. 6. Особенности рельефа. Полезные ископаемые страны. 7. Климатические условия. 8. а) Крупные реки и озёра, б) Природные зоны и их основные особенности. 9. Народы, населяющие страну. Хозяйственная деятельность.

Длина нила: 6 670 километров. площадь бассейна нила:   2 870 000 квадратных километров. где протекает нил:   нил  — одна из самых длинных рек земного шара, в  африке, священная  река  египта; за источник принимают кагер, или александровский нил, приток озера виктории ньянза, из которого вытекает на север кивир, или сомерсет-нил. последний образует рипонские водопады, проходит через озера: гита-нциге и коджа, у мрули (здесь глубина 3 — 5 м, ширина от 900 — 1 000 метров) поворачивает на север до фоверы, отсюда на запад, образует каринские и мурчисонские водопады (36 метров высотой) и 12 порогов, скатывается на вторую террасу, впадая у магунго в озеро альберт. с юга в ньянза впадает река исанго, или землики, вытекающая из альберт эдуардского озера, 3-го источника нила. из озера альбертского (2,5° северной широты) нил выходит под именем барь-эль-джебель на север (400 — 1 500 метров ширины), судоходен только до дуфиле, дальше прорезывает  горные цепи  2-й террасы, образует 9 порогов, у ладо спускается на 200 метров на  равнину  восточного  судана  и теряет характер горной реки. из притоков на этом пути нил принимает р. ассуа и много горных рек; образуя много  островов, каналов и рукавов беспрестанно извиваясь, нил медленно течет на север до 9°21`  северной широты, принимает с запада бар-аль-газаль и поворачивает на восток. во время дождей нил превращает долину к северу от габы-шамбе в озеро шириной в 100 километров, после чего здесь вырастает такая густая трава, что она часто заставляет нил менять направление. вся равнина между нилом и его рукавом сераф образует  болотистую  область верхнего нила. пройдя 150 километров на восток и соединившись с серафом, нил принимает реку собат, она идет ему навстречу и заставляет его повернуть на северо-запад; здесь нил принимает название бар-эль-абиад, то есть  белогонила (собственно прозрачный нил), течет на расстоянии 845 километров в северном направлении и соединяется у хартума (15°31 северной широты) с бар-эль-азреком, или голубым нилом (мутный нил). последний начинается в абиссинии (10°55`) на высоте 2 800 метров под именем абаи, впадает в озеро тана, выходит (200 метров ширины, 3 метра глубины) с южной стороны озера, огибает горную страну годжам и на 10° северной широты поворачивает на северо-запад — на этом протяжении принимает слева джемму и дидессу, справа диндер (560 километров длины) и раат.

Сталий розвиток - загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь з урахуванням їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі.

Концепція зародилася у 80-х роках ХХ ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Під сталим розвитком він розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.

У 1980 р. було прийнято «Всесвітню стратегію охорони природи», яка містила згадку про сталий розвиток. У 1987 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку приділила основну увагу необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління і не перешкоджає майбутньому поколінню задовольняти свої потреби. Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі - 2002) на рівні керівників країн та урядів світу в Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 2002 р.

На шлях сталого розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. Для інших країн цей шлях тільки починається. Однак багато країн не сприймають сталого розвитку. На перше місце вони ставлять стратегічну мету - вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку всього світу важко.

Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство, не знижуючи темпів економічного зростання, зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи статевими ознаками.

Отже, основними цілями сталого розвитку є економічне зростання, захист довкілля і соціальна справедливість (мал. 202).

На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей.