Як формувалася і змінилася територія Київської області?

Відповідь:

Після прийняття 15 жовтня 1932 року ВУЦВК постанови «Про утворення Чернігівської області», зі складу Київської області до Чернігівської відійшли такі 29 районів (Бахмацький, Березнянський, Бобровицький, Борознянський, Глухівський, Городнянський, Дмитріївський, Добрянський, Іваницький, Ічнянський, Козелецький, Конотопський, Коропський, Корюківський, Кролевецький, Малодівицький, Менський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Носівський, Олишівський, Остерський, Понорницький, Ріпківський, Семенівський, Середино-Будський, Сновський, Чернігівський, Шосткинський), до складу Харківської області – 2 райони (Драбівський і Яготинський), а до складу Київської області з Вінницької увійшло 7 районів (Бабанський, Монастирищенський, Оратівський вський, Погребищенський, Уманський, Христинівський). У складі Київської області залишилося 74 райони і 2 міськради.

4 травня 1935 року Центральний Виконавчий Комітет (далі – ЦВК) УРСР видав постанову «Про створення округів на території Київської та Вінницької областей». На території Київської області були створені 2 округи: Коростенський, в складі 9 районів і Новоград-Волинський, в складі 6 районів.

22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР «Про поділ Харківської області на Харківську і Полтавську, Київської – на Київську і Житомирську, Вінницької – на Вінницьку і Кам’янець-Подільську та Одеської – на Одеську і Миколаївську області» ліквідовані округи, а зі складу Київської області до Вінницької області передано 4 райони (Монастирищенський, Оратівський вський, Погребищенський); Житомирської – 28 районів (Андрушівський, Базарський, Баранівський, Барашівський, Брусилівський, Володарсько-Волинський, Вчорайшенський, Городницький, Ємільчинський, Корнинський, Коростенський, Коростишівський, Лугинський, Малинський, Народицький, Новоград-Волинський, Овруцький, Олевський, Попільнянський, Потіївський, Радомисльський, Ружинський, Словечанський, Троянівський, Червоноармійський, Черняхівський, Чоповицький та Ярунський і Житомирська міськрада, Полтавської області – 4 райони (Гельмязівський, Золотоніський, Іркліївський та Чорнобаївський).

10 січня 1939 року виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Сумської, Кіровоградської і Запорізької областей у складі Української РСР». Цим Указом до складу Кіровоградської області були включені 5 районів Київської області (Златопільський, Кам’янський, Олександрівський, Підвисоцький та Чигиринський).

Після скасування округів і передачі ряду районів із складу Київської області до Вінницької, Житомирської, Кіровоградської та Полтавської областей, станом на 10 січня 1939 року у складі Київської області залишилося 58 районів і одне міське поселення, що не входило до складу районів, республіканський центр – місто Київ.

Після звільнення території Київської області від окупації німецько-фашистськими загарбниками до адміністративно-територіального устрою Київщини внесені такі зміни:

Указами Президії Верховної Ради СРСР та УРСР перейменовані міста та райони: 12 жовтня 1943 року місту Переяслав присвоюється найменування Переяслав-Хмельницький; 11 березня 1944 року Переяславський район перейменований в Переяслав-Хмельницький і 3 травня 1944 року Корсунський район – в Корсунь-Шевченківський.

Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування, уточнення і внесення змін в найменування деяких міст, районних центрів і районів Української РСР» від 15 серпня 1944 року Київський (Святошинський) район перейменований в Києво-Святошинський район, а район імені Г.І. Петровського – в Городищенський район.

2 серпня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про увічнення пам’яті заступника голови Ради Міністрів Української РСР В.Ф. Старченка» Миронівський район Київської області перейменований на Старченківський. Під такою назвою він проіснував до 1962 року.

6 січня 1954 року Указом Президії Верховної Ради УРСР до складу Київської області включені Згурівський (проіснував до грудня 1962 року) і Яготинський райони Полтавської області. Після приєднання 2 районів з Полтавської області Київська область була поділена на 55 районів.

Останні суттєві зміни в адміністративно-територіальному поділі Київської області відбулися 7 січня 1954 року, коли Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення в складі Української РСР Черкаської області» Київська область була розділена на Київську і Черкаську. До складу Черкаської області увійшли 20 районів Київської області.

1 листопада 1957 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР Кагановицький район і його районний центр, селище міського типу Кагановичі Перші Київської області перейменовані відповідно у Поліський район та смт. Поліське.

Указами Президії Верховної Ради УРСР від 4 березня 1959 року ліквідовані Бишівський і Великополовецький райони Київської області; від 10 вересня 1959 року – Новошепелицький і Розважівський райони Київської області. Після ліквідації 4-х районів у складі Київської області залишився 31 район.

Огромное народнохозяйственное значение имеют богатства недр района — драгоценные и цветные металлы. Обширная золотоносная полоса протянулась на Дальнем Востоке от верховьев Зеи до Чукотского полуострова. К северу и к югу от нее тоже большими массивами расположились месторождения олова. Дальневосточные оловянные руды отличаются очень малым количеством вредных примесей, в связи с чем значительно облегчается их техническая обработка. Горы Сихотэ-Алиня изобилуют полиметаллическими рудами. В Приамурье открыты залежи вольфрама и молибдена, а в междуречье Лены и Вилюя — алмазов. Горнодобывающая промышленность стала ведущей отраслью района, который прочно занял место главного добытчика олова и алмазов в стране. Выдающаяся роль принадлежит ему и в добыче золота.

 ВЫДЕЛИ ТУТ ГЛАВНОЕ
В умеренных климатических поясах, где господствуют умеренные воздушные массы, значительно холоднее, чем в тропических поясах.Ясно выражены времена года. Преобладающие западные ветры приносят с океана воздушные массы, которые обусловливают осадки в западных частях материков. Во внутренних частях материков осадков выпадает мало, а на востоке, когда дует летний муссон, их опять становится больше.

Умеренный климатический пояс занимает обширные территории нашей планеты, главным образом в северном полушарии. Он занимает большуя часть Северной Америки (США и Канада), Европу и Азию. В южном полушарии его распространение ограничено. Также он распространяется в самых южных частях Южной Америки, Тасмании и на южном острове Новой Зеландии. В условиях умеренного климатического пояса можно отличить четыре сезона - зима, весна, лето и осень. 
В зависимости от близости к большим водным бассейнам, мы отличаем два типа умеренного климата - океанический и континентальный. В континентальном климате холодная зима и жаркое лето. Разница между летними и зимними температурами достигает до 40 и больше градусов С. Континентальный тип климата можно найти в центральных частях Северной Америки, Восточной Европы и Азии 

Другой тип умеренного климата океанский. Он находится на западном берегу Северной Америки, в Западной Европе, также и на южном острове Новой Зеландии. Самая известная своим океаническим климатом страна - Великобритания. Например, в Лондоне в январе температуры варируют между 5-10 °C. В июле интервал 20-25 °C. Погода в целом дождливая и облачная, но мягкая. Например, Нью-Йорк где климат умеренно контитентальный, часто пререживает экстремально холодные зимы со снежными бурями и температурами от (-10)°C, иногда и ниже. В то же время летние температуры могут дистигнуть 40 °C. В умеренном климатическом поясе нахадится большая часть человеческих популяций, потому что он легко выносим для человека. В умеренных широтах расположенны множество больших всемирно известных городов - Нью-Йорк, Лондон, Париж, Москва, Пекин, Чикаго, Торонто и др. В этой климатической зоне очень богатое разнообразие растительных видов, а также больше всего находится лиственных и хвойных видов. В некоторых частях мира в этих географических широтах есть обширные территории, покрытые травистой растительностью - степи (также известные как прерии). Прерии занимают широкие территории в центральной части США и Канады, как и большие части Украины и др. 

Животный мир здесь представлен медведями, волками, лисицами, дикими кошками, шакалами, тиграми (Азия) и др. Некоторые животные (например, медведь) адаптировались к умеренному климату проводя в спячке холодные зимние месяцы. Это хорошее решение, потому что медведь большое животное и нуждается в огромным количестве еды, но зимой возможностей для обильного питания в лесу не много.