До економічно активного населення належить ( 3 відповіді)робітник хлібзаводубезробітнийдомогосподаркастаршокласникстудент, який підробляє у вільний час у кафепенсіонер за віком

Маршрут начинается в Лунинце. Чтобы ощутить особую ауру Лунинца – крупного железнодорожного узла Полесья – нужно непременно побывать на железнодорожном вокзале и привокзальной площади, где установлен памятный знак – модель паровоза эпохи строительства Полесских железных дорог. Историческая застройка привокзальных кварталов, памятные места, связанные с революционными и военными событиями, дома, где жил Я. Колас и М. Фрунзе, памятник авиаконструктору Павлу Сухому – объекты, рассказывающие о и настоящем Лунинце. Заслуживает внимания краеведческий музей, где собрана около 9 000 экспонатов по истории края.

С замечательного памятника ретроспективно-русского стиля – лунинецкой Крестовоздвиженской церкви (1912-1921) начинается знакомство на маршруте с полесскими храмами. Его продолжает показ Преображенской церкви в Язвинках (1910), Свято-Троицкой церкви в Вичине (1996), деревянного шедевра – Свято-Николаевской церкви в Кожан – Городке, Свято- Причистенской церкви в Лахве, полесской классики – Свято- Георгиевской деревянной церкви в Синкевичах и церкви Рождества Предтечи и Крестителя Господня Иоанна в Микашевичах.

Маршрут идет по местам партизанских боев и карательных операций фашистов против мирного населения. Один из интереснейших объектов маршрута – карьер, где ведется добыча микашевичского гранита. В Микашевичах после осмотра достопримечательностей туристы могут посетить физкультурно-оздоровительный комплекс с бассейном.

Обустройство территории прилегающей к архитектурным памятникам, оборудование стоянок для туристического транспорта. За счет республиканского бюджета.

Група 2:Українці успадкували риси населення доби Русі[1]. Ранньосередньовічний відлік етногенезу майбутньої нації, котрий обґрунтували зокрема Грушевський, Бжеський та Залізняк, є переважаючим у науковому середовищі XXI ст.

У той же час, на думку окремих істориків, зокрема, Смолія, котрий (услід за тезами Погодіна) зазначив, що варто відрізняти етногенез від формування української нації, яке відбулося у XVI столітті з української народності[2][3].

За визначенням соціолога О. В. Нельга, етногенез — це сукупність соціально-історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток[4]. Вік народу визначається тривалістю його безперервного етнокультурного розвитку[5].