Из предложений 13–15 выбери слово(-а), в котором(-ых) правописание приставки определяется её значением — приближение. ответ напиши в той же форме, что и в тексте, без пробелов и знаков препинания1)Вот уж три дня, как я в Кисловодске. (2)Каждый день вижу Веру у колодца и на гулянье. (3)Утром сажусь у окна и навожу лорнет на её балкон; она давно уж одета и ждёт условного знака; мы встречаемся, будто нечаянно, в саду, который от наших домов спускается к колодцу. (4)Живительный горный воздух возвратил ей цвет лица и силы. (5)Недаром Нарзан называется богатырским ключом. (6)Здешние жители утверждают, что воздух Кисловодска располагает к любви, что здесь бывают развязки всех романов, которые когда-либо начинались у подошвы Машука. (7)И в самом деле, здесь всё дышит уединением; здесь всё таинственно: и густые сени липовых аллей, склоняющихся над потоком, который с шумом и пеною, падая с плиты на плиту, прорезывает себе путь между зеленеющими горами, и ущелья, полные мглою и молчанием, которых ветви разбегаются отсюда во все стороны, и свежесть ароматического воздуха, отягощённого испарениями высоких южных трав и белой акации, и постоянный, сладостно-усыпительный шум студёных ручьёв, которые, встретясь в конце долины, бегут наперегонки и наконец кидаются в Подкумок. (8)С этой стороны ущелье шире и превращается в зелёную лощину; по ней вьётся пыльная дорога. (9)Всякий раз, как я на неё взгляну, мне всё кажется, что едет карета, а из окна кареты выглядывает розовое личико. (10)Уж много карет проехало по этой дороге — а той всё нет. (11)Слободка, которая за крепостью, населилась; в ресторации, построенной на холме, в нескольких шагах от моей квартиры, начинают мелькать вечером огни сквозь двойной ряд тополей; шум и звон стаканов раздаётся до поздней ночи.(12)Нигде так много не пьют кахетинского вина и минеральной воды, как здесь.(13)Но смешивать два эти ремеслаЕсть тьма охотников — я не из их числа.(14)Грушницкий с своей шайкой бушует каждый день в трактире и со мной почти не кланяется.(15)Он только вчера приехал, а успел уже поссориться с тремя стариками, которые хотели прежде него сесть в ванну: решительно — несчастия развивают в нём воинственный дух.(М.Ю. Лермонтов)​

Природные особенности регионов Австралии. На крайнем юго-западе Австралии произрастают сухие жестколистные эвкалиптовые леса, которые при продвижениии в глубь материка сменяются редколесьем и относительно влажными саваннами, где доминируют эвкалипты, хотя встречаются также банксии, акации и другие породы. На побережье Большого Австралийского залива преобладает растительность пустынного типа: различные жестколистные кустарники (так называемые малли-скраб и мальга-скраб). Юго-восточное лобережье (Новый Южный Уэльс) покрыто

Объяснение:

Я народилася глибоко під землею, куди не дістають коріння рослин. Там, у королівстві вічного мороку, працею маленьких крапельок створено цілий світ величезних печер, підземних палаців з переходами, мостами, прикрашеними залами.

Але вода не тільки будує печери, вона ще й прикрашає їх. Ми, крапельки крізь тріщини і щілини довго висимо на стелі печер. Потім ми падаємо на підлогу, але залишаємо після себе слід. Мільйони крапельок за мільйони років побудували підземні бурульки різних кольорів і форм.

Під землею теж є свої струмки, річки. В один з таких струмків я і потрапила, і разом зі своїми сестричками-крапельками попливла за його течією.

Підземна річка вибралася на поверхню землі, впала вниз з гори красивим водоспадом. Крапельки бризками розлетілися в різні боки. Я впала на листок якоїсь рослини і вирішила трохи відпочити, адже дорога була нелегка.

Тут виглянуло сонечко, стало дуже жарко, я потихеньку перетворилася на пару і почала підніматися вгору. Я злітала все вище і вище, поки в повітрі не стало холоднішати. Тоді ми, маленькі крапельки, стали збиватися в купки. Так утворилися хмари. У хмарах ми тихо попливли над землею. І все далі залишалося те місце, де я народилася.

Несподівано подув сильний вітер і зігнав всі хмари разом. Утворилася велика темна хмара. Крапельок води в ній було так багато, що хмара стала дуже важкою і опустилася низько над землею. Я зі своїми сестрами полилася вниз сильним дощем. Коли всі ми впали на землю, хмаринка стала легкою і попливла геть.

Знову виглянуло сонечко, і в небо піднявся гарний різнобарвний міст. Це була веселка. Вона мені так сподобалася, що я стала по ній дертися вгору. Вилізла на пропливають повз хмарка і продовжила свій шлях далі.

Разом з хмарою ми рухалися далі на північ. Стало дуже холодно, і всі крапельки перетворилися в сніжинки. Всі ми були схожі один на одного, але у кожної був свій наряд. Одна була схожа на зірочку, інша на квітку.

Ми виросли і полетіли до землі білою зграєю. Вітер не давав нам спокійно спускатися, кружляв нас і змушував танцювати веселі танці.

Але все-таки ми опустилися на землю. Одні лягли на дахи будинків, інші на дорогу, треті на полі. Нас почали змітати лопатами, прибирати машинами. Багато сніжинки танули і гинули.

Навесні я та інші сніжинки розтанули, утворилися струмки, а вони потекли в річку. Ми пересувалися по її дну, дзюрчали по камінчиках, плескалися про берег. Довго-довго тривав цей біг, день змінював ніч. Я бачила, як мої подружки ставали то росою на квітках, то туманом над землею. Він був таким щільним і білим, що нічого не було видно навколо. Я ж рухалася далі.

Річка дісталася до вашого міста, і я потрапила на водозабірну станцію, де нас, крапельок, очистили, профільтрували і погнали по трубах водопроводів. Ось по такій трубі я і добігла до твого дому, потрапила в твій кран. Потім мене налили в чайник і твою чашку. Думаю, що моя подорож тепер закінчен

Объяснение: