1)Для чего нужны обработка и анализ географических данных? 2) На какие группы делятся географические данные по своему характеру?​

1)цель такого подхода состоит в выявлении скрытых правил и закономерностей в наборах данных которые трудно получить

Объяснение:

2)хз

Віково-статеві піраміди — графічне зображення розподілу населення за статтю та віком, що використовується для характеристики статево-вікового складу населення.

Віково-статевий склад населення являє співвідношення віково-статевих груп — сукупностей людей однакового віку. Це основний елемент вікової структури населення. Залежно від мети дослідження розрізняють вікові групи однорічні та збільшені: п'яти- і десятирічні. Однак для оцінки загальних структурних зрушень застосовують і більші вікові групи.

Віково-статеві піраміди являють собою діаграми, на яких кількість людей кожного віку (або їх частка у населенні) зображено горизонтальною смугою певного масштабу. Смуги розташовуються одна над одною в порядку збільшення значень віку, в лівій частині діаграми — для чоловіків, у правій — для жінок. Віково-статеві піраміди будуються, зазвичай, за річним або п'ятирічними віковими групами, а іноді і по десятирічних групах. Однак статево-вікові піраміди, побудовані за великим вікових групах, не розкривають детальні особливості вікового та статевого складу населення.

Склад віково-статевої структури населення перш за все є результатом еволюції відтворення населення. Тип відтворення населення, що формується процесами народжуваності та смертності в теперішній і минулі періоди, визначає співвідношення населення різних вікових

Для сучасної[коли?] демографічної ситуації характерне поступове старіння населення України. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку XX ст. століття до 15% на поч. XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% — 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертност галося зростання частки населення старше 60 років — від 3-4% на початку XX ст. до 21% на початку XXI ст

В Україні розвідано близько 300 родовищ, що є базою нафтогазової промисловості. Найбільш перспективним за видобутком нафти і газу вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85 % ресурсів вуглеводнів України. Відкрито газові родовища в Передкарпатті. Розширюються пошуки нафти на Чорноморському шельфі.

Використання мінерально-сировинних ресурсів супроводиться їх великими втратами через недосконалу технологію добування. У надрах залишається близько 70 % нафти, 40 — вугілля, 25 — металевих руд, 50 % — солі. Відходи гірничодобувної промисловості займають більш як 50 тис. гектарів сільськогосподарських угідь. Це відомі всім "рукотворні гори" — терикони, поширені на території Донбасу, Кривбасу, Львівсько-Волинського басейну, Придніпров'я та ін. У відходах містяться сланці, мергелі, глини, пісковики, вапняки, а також залишки вугілля, що самозаймаються. Багато териконів горять, виділяючи азот, хлор, метан, сполуки ртуті, сірки та інші елементи, що містяться у вугіллі. Віт донецького вугілля міститься ЗО кг сірки, по 70 г фтору і в середньому ЗО г берилію, 20 г нікелю. Під час горіння вугілля виділяються сполуки цих елементів і забруднюють повітря, ґрунти, поверхневі і підземні води, продукти. Від місця накопичення вони повітряними потоками, поверхневим стоком води переносяться на сотні кілометрів.

Заходи щодо раціонального природокористування. Надзвичайно важливим завданням концепції сталого розвитку в Україні є перехід до раціонального природокористування. Воно передбачає активне впровадження низки заходів у різних галузях життєдіяльності суспільства – промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті, житлово-комунальному господарстві, сфері обслуговування і відпочинку населення. Ці заходи можуть мати різний характер: технічний (вдосконалення існуючих і розробка нових технологічних процесів), економічний (встановлення плати за спожиті ресурси, економічних санкцій за заподіяння шкоди навколишньому середовищу), юридичний (розробка і прийняття національного природоохоронного законодавства, приєднання до міжнародних угод), освітньо-виховний (формування екологічної культури населення), громадський (контроль за екологічною ситуацією з боку громадськості).