Буду 11. город во франции на территории королевского домена. 6. город- месторасположение двора карла великого. 9. первый правителей государства франков. 13. германцы покорившие галлию. 15. область северной империи. 20. королевская динасия пришедшая в власти во франции в конце x века. !

11. париж, 6. ахен. 9.хлодвиг 13. франки 20.капетинги

Відповідь:

Білий дім офіційно оголосив про початок операції "Буря в пустелі" 16 січня 1991 року. Її мета - звільнити Кувейт від іракської окупації.

2 серпня 1990 року іракські війська увійшли на територію Кувейту. Кувейтські війська практично не чинили опору. Протягом кількох годин Ірак зайняв столицю країни. 29 листопада Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що дозволяла застосовувати проти Іраку військову силу, якщо до 15 січня 1991 року з Кувейту не будуть виведені іракські війська.

О 4:30 ранку з авіаційної бази у Саудівській Аравії з американського та британського авіаносців, що знаходились у Перській затоці, в повітря піднялися перші літаки, щоб завдати бомбового удару по Іраку. О 7-й ранку Білий дім офіційно оголосив про початок операції "Буря в пустелі". Керівництво операцією, в котрій брали участь 32 держави, включаючи США, Британію, Францію, Єгипет, Саудівську Аравію, здійснювали США. Ізраїль в бойових діях участі не брав.

За наступні шість тижнів наносились повітряні удари по військових об'єктах і цивільній інфраструктурі Іраку, а 24 лютого почалась наземна операція. Іракський контингент вибитий з Кувейту, а 10 тисяч чоловік попали в полон.

28 лютого президент США Джордж Буш оголосив тимчасове припинення вогню. Конфлікт припинили, Іраку заборонено продаж нафти за кордон доки в країні не буде ліквідовано зброю масового знищення.

У війні в Перській затоці загинуло 248 солдатів союзників і 457 було поранено. Офіційних даних про втрати Іраку немає, але вони оцінюються в 25 тисяч загиблих і 75 тисяч поранених серед військовослужбовців.

Пояснення:

1) Народився 18 березня 1728 року в Гетьманщині, в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку в сім'ї козака Григорія Розума. Здобув початкову освіту на рідній Чернігівщині.

Старший брат Кирила, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом цариці Єлизавети, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при імператорському дворі й домігся багатьох пільг для козацької старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила з рідного села Лемеші в Петербург, де він виховувався під опікою О. Сумарокова та І. Єлагіна.

З Санкт-Петербурга Кирило був посланий, під опікою ад'юнкта Академії Наук Григорія Теплова, на навчання за кордон (Німеччина, Франція, Італія), де перебував у 1743–1745 і навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом відомих вчених Ейлера та Штрубе.

У червні 1744 року разом зі старшим братом був удостоєний графського титулу. 1744 року Імператриця Єлизавета Петрівна під час відвідин Києва обрала місце для будівлі Маріїнського палацу за проектом Бартоломео Растреллі, саме для графа Розумовського.

Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у імператорському дворі. Повернувшись до Петербурга, 1745 р. був призначений президентом Російської Академії Наук (1746). 1746 року одружився з родичкою імператриці Єлизавети I, Катериною Наришкіною.

У 1746 року 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук. Ідучи назустріч проханням Олексія Розумовського та козацької старшини, Єлизавета Петрівна відновила гетьманство, скасоване після смерті гетьмана Данила Апостола 1734 року.

5(16).V.1747, на домагання козацької старшини, підтриманої Олексієм Розумовським, імператриця Єлизавета I Петрівна іменним указом «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» відновила гетьманат.

На Глухівській раді 22 лютого 1750 року за вказівкою імператриці гетьманом Лівобережної України обрано Кирила Розумовського. Однак самого Кирила на церемонії не було, він не захотів їхати зі столиці в провінцію. Лише в 1751 р., за суворим наказом імператриці Єлизавети, гетьман поїхав у Глухів.

2) 1764 р., коли імператрицею була Катерина ІІ, гетьмана К. Розумовського змусили подати прохання про відставку — остаточна ліквідація гетьманства. Причини скасування Гетьманщини:

 відірваність більшості станів від військового устрою Гетьманщини;

 відсутність природних кордонів України, її відкритість з усіх боків;

 невизначеність більшості українського населення між українським патріотизмом і лояльністю до влади;

 нездатність козацької старшини стати політичною елітою, її угодовська політика щодо Російської імперії;

 слабкість міщанства як соціального стану через невисокий рівень розвитку урбанізації.

• перестала існувати Українська держава у будь-якій формі, відсутність українських збройних сил;

• можливість для російської влади спокійно здійснювати управління Україною, визискуючи її;

• можливість уніфікації всього укладу життя України відповідно до російських порядкі

Джерело: https://dovidka.biz.ua/prichini-likvidatsiyi-getmanshhini