Причины победы антанты в первой мировой войне

8августа 1918 — 11 ноября 1918 года. широкомасштабное наступление войск антанты против германской армии; завершилось поражением германских войск, и компьенским перемирием, завершившим первую мировую войну. стодневное наступление состояло из нескольких наступательных операций. наступление началось в августе 1918 года, а завершилось в ноябре 1918 года, капитуляцией германии. в решающем наступлении антанты участвовали , австралийские, бельгийские, канадские, американские и французские войска, особенно отличились канадские корпуса. стодневное наступление началось 8 августа битвой при амьене. [править]перед наступлением германское решительное наступление завершилось в июле 1918 года, германские войска вновь вышли к берегам марны, но как и в 1914 году, потерпели здесь поражение. союзники после победы на марне стали разрабатывать план окончательного разгрома германской армии, фош пришел к выводу, что настал благоприятный момент для проведения крупномасштабного наступления. численность американского экспедиционного корпуса во франции к середине 1918 года, была доведена до 1 200 000 человек, что нейтрализовало численное превосходство германской армии, достигнутое после брестского мира. британские войска также получили подкрепления из палестины. участок основного удара был выбран совместно хейгом и фошем по нескольким причинам. им стал участок на реке сомме. во-первых здесь находилась граница между французскими и британскими войсками, во-вторых в пикардии была равнинная местность, что позволяло активно использовать танки. и наконец участок на сомме прикрывала ослабленная 2-я германская армия, которая была измотана постоянными австралийцев.

Состояние германской не позволяло ей вести длительную войну на два фронта, а именно это ей и пришлось делать на протяжении всей войны. после вступления 6 апреля 1917 года в войну сша с их громадным потенциалом положение германии стало полностью безнадёжным и даже выход россии из войны уже не мог изменить ситуацию. к тому же, заключив брестский мир, германия была вынуждена держать под военным контролем отошедшие к ней новые земли - на это тоже требовались людские ресурсы, которые германия исчерпала к тому времени полностью. поэтому ответить на осеннее 1918 года наступление войск антанты германия уже не смогла - в стране начались волнения и 11 ноября 1918 года в 11 часов раздались первые выстрелы артиллерийского салюта наций в 101 залп, возвестившего окончание первой мировой

Після смерті карла vi 1740 р. у священній римській імперії не було спадкоємця престолу за чоловічою лінією. наступницею імператора стала, за його бажанням, 23-річна донька марія-терезія. їй одразу довелося вступити у боротьбу проти претендентів на престол (війна за австрійську спадщину). незважаючи на скрутне становище, вона зуміла захистити своє право. марія-терезія започаткувала в імперії реформи в дусі освіченого абсолютизму. слід зауважити, що майже всі реформи, проведені марією-терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. з метою посилення центральної влади було створено державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу, вербування найманців замінено рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 до 278 тис. вояків. було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. ліквідовано внутрішні митні кордони. селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. було видано цивільний («терезіанський кодекс») і кримінальний («терезіанська немезіда») кодекси. здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви. значно більшого у проведенні реформ досяг син марії-терезії йосиф іі (1780-1790). він вдався до подальшого посилення центральної влади. було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. важливими стали реформи церкви. йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «вищій навчальній комісії». зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. за його правління було видано новий збірник законів («йосифів законник»), а1781 р. скасовано особисту залежність селян. проведені иосифом ii реформи викликали широкий : позиційний рух. селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські. релігійна реформа спричинила конфлікт із папою та повстання в бельгії, адміністративні —загострили національні протиріччя в імперії. зрештою, наприкінці свого правління він скасував власні реформи, крім селянської та запровадженої віротерпимості. імператор йосиф ii, як і король пруссії фрідріх ii та катерина іі в росії, був одним із представників освіченого абсолютизму. він намагався втілити в життя ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг. 

Вторая пуническая война (219-202 гг. до н. э. ) крайнее беспокойство вызывали у рима колониальные притязания карфагена в западном средиземноморье. пуны приступили к завоеванию пиренейского полуострова, создавая там свои города и торговые фактории. в годы правления гамилькара, умелого и тонкого стратега, карфаген превра­тился в процветающую торговую империю. реакция рима была скорой — вой­на. пуны предпочли развернуть театр боевых действий на римской террито­рии. из испании перебросили войска карфагенян под командованием ганниба­ла, сына гамилькара. войска вместе со знаменитыми боевыми слонами шли через южные области франции и далее через альпы. известно, что нелегкий переход сумел пережить лишь один слон. однако трудности военного похода не помешали одержать убедительные победы в битвах с римляна­ми на севере италии, а затем в июне 217 г. до н. э. разбить неприятеля в сра­жении на тразименском озере, в ходе которого римские войска были практи­чески уничтожены. дорога на рим была свободна. но не пошел на го­род, основанный ромулом. он пересек апеннины и дал еще один урок римским войскам, вновь победив их в битве при каннах в 216 г. до н. э. уставшая в походах и измотанная в боях армия нуждалась в отды­хе и свежих силах. карфагеняне упустили инициативу, этим не замедлили вос­пользоваться римляне, отвоевывая один за другим захваченные пунами ита­лийские города. в 207 г. до н. э. армия карфагена, которой командовал , брат , была разбита при метавре. на военном небосклоне ри­ма зажглась звезда публия сципиона старшего, или сципиона африканского. молодой военачальник сенат поручить ему командование армией и отправился в африку. в битве при заме в 202 г. до н. э. ему противостоял сам . победа сципиона старшего положила конец 17-летней войне. пу­нам вновь пришлось подписать позорный мир. в результате карфаген утратил позиции великой торговой империи, а его армия была уничтожена.