Почему государство к началу 15 века можно было назвать единым? почему не централизованным?

Сначала xiv в. дробление княжеств прекращается, уступив место их объединению.(единое государство)   в его основе лежали причины, в частности усиление связей между землями. отправным пунктом в развитии феодальной послужил прогресс сельского хозяйства.  уже в дальнейшем в ажную роль в объединении земель сыграла московская русь во главе с первым «государем всея руси» правнуком дмитрия донского иваном iii. соответствующую эволюцию претерпела и система , сосредоточившая в руках великого князя практически неограниченную административную и судебную   власть.(начало централизованного государства)становление российского централизованного государства на первом этапе преследовало две главные : территориальное объединение северо-восточной и северо-западной руси, ликвидацию зависимости и обретение полного государственного суверенитета. обе были решены в конце 15 в начале 16 века. в 1480г. после стояния на реке угре, сброшено иго орды, присоеденены ярославль(1463), ростов(1474), новгород(1478), тверь(1485), вятка(1489), псков(1510), рязань(1521). в результате войн с литвой в конце 15 начале 16 века, в состав государства вошли путивль, чернигов, брянск, а 1514г.- смоленск. параллельно шла перестройка сословной структуры общества, формирование новых институтов власти. второй этап завершился реформами правительства избранной рады в 1540-1550г., в результате которых сформировался облик российского централизованного государства как самодержавной манархии с сословным представительством. а до этого в каждом княжестве были свои порядки и уклад,своя система государственного .

ответ:История еврейского народа — история становления и развития народа евреев. Она охватывает почти четыре тысячи лет и сотни других различных народов, их религию и культуру, с которыми на протяжении всей своей истории взаимодействовал еврейский народ. Существенная часть еврейской истории связана с территорией, которая в настоящее время называется государством Израиль.

Согласно Библии и еврейской традиции в целом, евреи ведут своё происхождение от библейских патриархов Авраама, Исаака и Иакова, которые жили в земле Ханаан с XVIII века до нашей эры. Во время римского периода евреи были рассеяны и распространились по всему миру в так называемой диаспоре. После геноцида евреев, во время Второй мировой войны, было создано государство Израиль.

Объяснение:

Объяснение:

30-х років XII ст. давньоруське ранньофеодальне суспільство вступає в період розвинутого феодалізму, який триває приблизно до середини XVII ст. Протягом цього часу феодальні відносини досягають своєї зрілості, а феодалізм як формація реалізує всі закладені в ньому можливості прогресу. Зростає велика приватна земельна власність. Відбуваються консолідація і юридичне оформлення панівного класу в привілейовані стани. Посилюється роль міст як осередків ремесла і торгівлі, що у свою чергу значною мірою сприяє дальшому розвиткові товарного виробництва.

В умовах розвинутого феодалізму власність на землю набувала ієрархічного характеру, а ієрархія монопольних власників виступала як асоціація, спрямована проти пригнобленого класу виробників.

Потреба закріплення й охорони монопольної власності класу феодалів на землю та здійснення позаекономічного примусу щодо залежного селянства зумовлювали феодально-ієрархічну структуру землеволодіння. Усі землевласники були взаємозв'язані військово-службовими зобов'язаннями — васалітетом. Останній являв собою систему організації панівного класу й базувався на особистій залежності одного феодала від іншого. В основі правових відносин між ними лежали землевласницькі стосунки. Глава феодальної держави (король або великий князь) виступав як верховний сеньйор (сюзерен). Великі феодали, удільні князі чи найбільші бояри — васали верховного сеньйора — одержували від нього землі й служили йому, будучи самі сеньйорами дрібніших феодалів і надаючи їм землі з умовою відбування військової служби. Так створювалась феодальна ієрархія, увесь тягар якої лежав на плечах трудового народу. За до системи феодального васалітету, яка грунтувалася на експлуатації народних мас, панівний клас тримав у залежності все населення держави, хоча форми цієї залежності і тягар феодальних повинностей не були однаковими для різних суспільних груп.