Билет31.внешняя политика николая 2. -японская война 1904-1905гг? ответ:

Однією з найпоширеніших форм класової боротьби на україні з xv ст. були втечі селян від панів. найчастіше селяни тікали з західних районів, де феодальний гніт був тяжчим. з свого боку, феодали східних місцевостей, зацікавлені у припливі робочої сили, намагалися залучити у свої маєтки втікачів різними пільгами та обіцянками. це робили й і маєтків великого князя литовського, якому належали величезні земельні простори. таке становище викликало невдоволення феодалів, від яких тікали селяни. вони зверталися із скаргами до великого князя й вимагали, щоб він заборонив приймати втікачів. у 1457 р. великий князь литовський видав грамоту, в якій зобов'язувався не приймати чужих збіглих селян у своїх володіннях. у першій половині xvi ст., в зв'язку з розвитком фільваркового господарства й посиленням експлуатації селянства, втечі в східні та південні райони україни стали набувати масового характеру. це констатували й королівські урядники, що складали в 1545 р. люстрацію (опис) вінницького замку. урядники вимагали від брацлавських панів: «жодних людей, будь отчичів або неотчичів» з волині й поділля не приймати, а вже прийнятих обов'язково видавати під загрозою (за непослух) втрати маєтків. такі накази, однак, не могли мати успіху. більш того, відчуваючи гостру потребу в робочих руках, феодали східних районів посилали своїх агентів у західні місцевості підмовляти селян переселятися до нових панів. у зв'язку з цим у судебник казимира iv 1468 p. була внесена спеціальна стаття: «а который будетъ люди выводити, а любо челядь невольную, а хватить съ челядью того на шибеницю». однак і жорстокий закон не міг припинити втеч. селяни тих місцевостей, куди прибували втікачі, брали їх під свій захист і нерідко проганяли переслідувачів. так, у 1547 р. в містечку янушпіль київського воєводства місцеві жителі напали на , посланого повернути своєму пану втікачів, яким вони дали притулок. частина селян — переважно сільські ремісники — тікала в міста головним чином в ті, що були на магдебурзькому праві. однак за литовським статутом 1529 р. втікач-селянин міг стати вільним, лише проживши в місті десять років. основна їх маса у містах потрапляла в становище безправного люду, позацехових ремісників, які проживали найчастіше в передмісті. лише невелика частина втікачів, подолавши всі перепони, що їм чинилися, діставалась далекої південно-східної прикордонної смуги, де починалися козацькі слободи.

Греко-персидскиевойны выдвинули поколение греческих борцов за родину. сохранила наммало сведений о жизни и подвигах этих героев. но жизнь наиболее народа осталась в памяти поколений как пример беззаветной преданностиотечеству во время освободительной войны против полчищ персидского царя.особенно интересна биография вождя афинских демократов фемистокла.фемистоклпроисходил из фреарийского дема (округа) афин и по отцу принадлежало старинномуроду ликомидов. мать его была иностранкой. поэтому некоторые ставили маленькомуфемистоклу в его происхождение, не признавали его полноправным афиняниноми относились к нему с презрением. такоеотношение развило в мальчике болезненное самолюбие.