Собранием правил из 5 букв продукт труда произведенный для продажи последователь католической церквии

1-незнаю 2товар 3 католик

Великое княжество литовское   —  восточноевропейское   государство, существовавшее с середины  xiii века   по  1795 год   на территории современной  белоруссии   (полностью),  литвы   (за исключением  клайпедского края ),  украины   (большая часть, до 1569 года),  россии   (юго-западные земли, включая  смоленск ,  брянск   и  курск ),  польши   (подляшье , до 1569 года),  латвии   (частично; после 1561 года),  эстонии   (частично; с 1561 по 1629 годы) и  молдавии(незначительная часть , до 1569 можешь убрать,если что.все кроме первых)правовая структура великого княжества литовского была построена по нормам  права   («старины   не рушаем, новины не вводим»), на которые в свою очередь оказали существенное влияние нормы  византийского   гражданского и уголовного права. со второй половины xiv века, вследствие унии с королевством польским, происходит постепенное заимствование  римского права . правовая структура была изложена в  судебнике 1468 года , и затем трёх  статутах : в  1529 ,  1566   и  1588 годов. до  кревской унии   в великом княжестве литовском существовали две разновеликие территории, различающиеся в религиозном отношении: северо-запад государства сохранял традиционное  язычество , а другая часть государства была крещена в  православие   ещё в период  киевской руси . после  кревской унии   началось активное распространение  католичества , пользовавшегося поддержкой центральной власти. с середины xvi века под влиянием  реформации   в великом княжестве литовском распространялись  протестантские идеи , широко воспринятые в среде  магнатерии . в 1596 году была заключена  брестская уния , в результате которой часть православных признала власть  папы римского   и оформилась в особую католическую церковь, придерживающуюся  византийского обряда   и известную как  униатство . среди нехристианских религий в великом княжестве литовском были наиболее распространены  иудаизм   и  ислам , впервые зафиксированные здесь в xiv веке. не знаю ли ну вот.

Незважаючи на співпрацю лівобережного гетьмана, московський цар, так само як і під час Полтавської битви, не довіряв Скоропадському, підозрюючи, що той може об'єднатися з Пилипом Орликом. Саме тому до місць дислокації основних сил лівобережного козацького війська у Гадячі, Сорочинцях, Золотоноші та Чигирині були введені московські підрозділи.

Терор супроти мазепинців та їхніх родин, депортованих у Сибір, конфіскація їх маєтків і нахабна роздача награбованого московськими вельможам, створення в Україні величезних латифундій Олександра Меншикова, чужих достойників й обмеження права земельних надань гетьмана, численні й чимраз більші мобілізації козаків і посполитих на важкі будови військових укріплень, каналів (Ладога, Волга-Дон) і нової московської столиці Петербургу — все це буквально паралізувало діяльність українського уряду.

Нарешті, 1722 року Петро І утворив Малоросійську колегію, яка значно обмежувала владу гетьмана й права українського уряду. Економічна політика Московського царства в Україні по 1709 р. набирає виразно колоніального характеру: обмежуються або й забороняються торгові відносини Гетьманщини з Західною Європою, чорноморськими країнами й Запоріжжям, гальмується розвиток української промисловості (зокрема гутницької й салітряної); економічне і фінансове життя Гетьманщини піддається під монопольний контроль московського уряду й купецтва. Чималих утисків зазнає також культурне і церковне життя (зокрема заборона українського друку 1720). Все це погіршувало політичну й моральну атмосферу країни, тероризувало українську людність, сприяло численним доносам на гетьмана та його уряд, кінець-кінцем дезорганізувало українське національне й громадське життя.