Вчем состояли противоречия между европейскими государствами? каким образом новая геополитическая обстановка в европе затрагивала интересы россии?

Противоречия состояли в различных взглядах на будущее европы и будущее мира( , военно-морские и колониальные притязания)новые единые государства  такие,как германия и италия,желали утвердиться в европе и расширить свои владения появление новых колоний. россия являлась частью эти дипломатических отношений,николай ii прислушивался к мнению 2-ух монархов(своего дяди()и своего двоюродного брата(германия)) и пытался всё уладить миром.

«основа».  заарештування членів кирило-мефодіївського братства розбило молодий організаційний центр, що готувався взяти провід в українському житті. протягом десятьох років, під гнітом мико­лаївського деспотизму, не вдалося створити нової української організації. щойно невдачі кримської війни, смерть миколи і і де­які пільги, що їх мусів дати олександер ii, створили кращі обста­вини для організаційних заходів. наприкінці 1850-их років україн­ське життя почало скупчуватись у петербурзі. тут, у столиці ро­сійської держави, де режим був дещо м'якший, як на провінції, осіли звільнені після заслання кирило-мефодіївці: шевченко, косто-марів, куліш, білозерський*, а при них зібрався гурт письменників і публіцистів. коштом поміщиків-патріотів тарновського* і галагана* устатковано українську друкарню і розпочато видавництво. у світ вийшли твори найвизначніших письменників — котлярев­ського, квітки, шевченка, куліша, марка вовчка та інших, перше систематичне видання українських письменників. у 1861 р. за ре­дакцією білозерського почала виходити «основа», місячник, при­свячений громадським і літературним справам. новий центр у своїй програмі значно відійшов від ідей кирило-мефодіївського брат­ства: він залишив широкі, неосяжні політичні плани та мрії, а всю увагу звернув на актуальні питання, що вимагали негайної роз­в'язки. на першому місці стояла оборона самостійності українсь­кої національності і літератури.

національна свідомість. петербурзький гурт намагався цю справу поставити ясно і недвозначно, захищаючи українські позиції від наступу, що йшов і з російського, і з польського боку. в «основі» надруковано ряд статей, присвячених основним проблемам україн­ської ідеології. костомарів дав студію про «дві руські народності», де доводив окремішність української культури і світогляду; він вба­чав в українців сильно розвинений індивідуалізм, нахил до ідеаліз­му, глибоку внутрішню релігійність, демократизм, замилування до свободи, нехіть до сильної влади. павло житецький* дав відповідь російському публіцистові, що виступав проти літератури українсь­кою мовою: «для нас однаково смішний як шляхетський гонор по­ляків, що узивають українську мову хлопською, так і вельможна делікатність великорусів, що вживають для цієї мети французького вислову і твердять, ніби українська мова назавжди залишиться мовою простолюддя, не ставши мовою школи і освіченості доля української мови і письменства залежить від самого народу, який в міру свого власного розвитку, керуючись внутрішньою потребою своєї натури, привласнить з російської освіти не те, що подарують йому добрі та великодушні люди, а те, на що направить його народ­ній його геній, з правом впливати і собі на російську літературу». відношення до поляків куліш схарактеризував так: «польське я і українське я розійшлися протягом віків на таку далечінь, що поляк при всьому намаганні не може ввійти в природу українця, а українець при всіх принадах увійти в природу польську не хоче». обидві сто­рони можуть сходитися для розмов: «але коли вони робляться пред­ставниками своїх народів і від абстрактних розмов переходять у справжнє життя, кожен з них мимоволі мусить піти у свій табір і рахуватися одним з одним зброєю, що не сяяти їй під тим самим прапором».

годы жизни: 1440-1505. годы правления: 1462-1505

иван iii – старший сын великого князя московского василия ii темного и великой княгини марии ярославны, дочери серпуховского князя.

на двенадцатом году жизни иван сочетался браком с марией борисовной, тверской княжной, на восемнадцатом году уже имел сына ивана по прозвищу молодой. в 1456 г., когда ивану было 16 лет, василий ii темный назначил его своим соправителем, а в 22 года он стал великим князем московским.

еще отроком иван участвовал в походах против татар (1448, 1454, 1459 многое повидал и к моменту вступления на престол в 1462 г. иван iii имел уже сложившийся характер, был готов принимать важные государственные решения. у него был холодный, рассудительный ум, крутой нрав, железная воля, отличался особым властолюбием. характером иван iii был скрытным, осторожным и к намеченной цели устремлялся не быстро, а ждал случая, избирал время, двигаясь к ней размеренными шагами.

внешне иван был красив, худощав, высок и немного сутуловат, за что получил прозвище «горбатый».

начало правления иван iii ознаменовал выпуском золотых монет, на которых были отчеканены имена великого князя ивана iii и его сына ивана молодого, наследника престола.

первая жена ивана iii умерла рано, и великий князь вступил во второй брак с племянницей последнего византийского императора константина xi, зоей (софьей) палеолог. их венчание прошло в москве 12 ноября 1472 г. она сразу же включилась в политическую деятельность, активно мужу. при софье он стал более суровым и жестоким, требовательным и властолюбивым, требовал полного повиновения и карал за ослушание, за что ивана iii первым из царей назвали грозным.

в 1490 г. неожиданно умер сын ивана iii от первого брака, иван молодой. от него остался сын дмитрий. перед великим князем встал вопрос, кому наследовать престол: сыну василию от софьи или внуку дмитрию.

вскоре был раскрыт заговор против дмитрия, организаторы которого были казнены, а василий взят под стражу. 4 февраля 1498 иван iii венчал внука на царство. это было первое коронование на руси.

в январе 1499 г. был раскрыт заговор против софьи и василия. иван iii охладел к внуку и помирился с женой и сыном. в 1502 г. царь наложил на дмитрия опалу, а василий был объявлен великим князем всея руси.

великий государь решил женить василия на датской принцессе, но датский король уклонился от предложения. боясь не успеть до своей смерти найти зарубежную невесту, иван iii выбрал соломонию, дочь незначительного сановника. брак состоялся 4 сентября 1505 г., а 27 октября этого же года иван iii великий умер.