Сравните предвоенные планы, силу и подготовку и германии. у кого и почему было преимущество?

Угермании были значительные преимущества.  эта нация воинственная, они всю жизнь воюют, более серьезное вооружение,  танки , самолеты, стрелковое оружие.. отличны выученные парни просто были легко одеты )) 

1#финляндия 600 лет находилась под господством швеции. [email  protected] рим никому не поклонялся, а ему поклонялись многие народы и маленькие страны (к примерв галлия) 2#финляндия была богата природными ресурсами и торговля в европе в то время приносила доходы финской стране. [email  protected] рим тоже был богат, но как бы он стал богатым завоевывая другие народы, и налогам обрела силу 2# финская армия была сильной но не достаточной чтобы осилить римскую армию. в этом финов обеспечивала швеция. [email  protected]римская армия имела хорошое знание в военной деятельности. имела стратегию и тактику. а у финов этого не было. 3#фины воевали с российской империей, так и с северными странами. [email  protected] а рим наоборот, с южными и восточными. вскоре многие области объединились и превратилась в италию. 4#вскоре финам пришлось поддаться римлянам , но швеция не стояла на месте и франция двинулась в бой между ними. [email  protected] у римов были тесные отношения с одним племенем забыл как называется, аа вспомнил. племя геттов. гетты похожи на викингов имеют те же обычаи. 5# я больше информации дать не могу [email  protected] я закончил

Дослідження української культури, як підґрунтя єдності певної свідомої самої себе спільноти, можна прослідкувати вже у "слові про закон і благодать" іларіона, згодом "повісті врем'яних літ", у українських гуманістів та полемістів, а також козацьких літописах. проте першим більш чи менш узагальненим баченням української культури, як окремого цілісного процесу, ми бачимо в представників народницької школи (м. костомаров, в.антонович, м. грушевський). загалом, лише починаючи від м. грушевського ми можемо говорити про новий культурний синтез української історії, основним пунктом якої є думка про те, що "всі періоди руси-україни тісно й нерозривно сполучені між як одні і ті ж змагання народні, одна й таж головна ідея переходить через весь той ряд віків, в так одмінних політичних і культурних обставинах". однак, праці істориків народницької школи доводили виклад подій до кінця xviii ст., і той же м. грушевський, лише в останнє десятиріччя своєї наукової діяльності почав активно працювати над тематикою xix ст., заявивши у 1925 р. про можливість, в головних рисах, доповнити свою стару схему української історії культурними сенсами xix ст., відповідно до етнічного бачення української історії та національно-культурного відродження, яке пережили українці у складі російської та австрійської імперій.внаслідок такого підходу, писав о. оглоблин, широка й повноводна ріка культурно-історичного процесу переходила у вузький, хоча і сильний потік, за межами якого залишалося майже ціле суспільне життя тогочасної україни. и, що головне, українська національно-визвольна рух xx ст. та відродження української державності уявлялося не як наслідок культурного розвитку україни в xix ст., а як щось випадкове, залежне від сторонніх обставин, подій і чинників, без яких його могло б не бути.