Как называлась картина написанная водяными красками по сырой штукатурке

Думать надо это фреска

Шведы владели Новгородом и водской пятиной и желали присоединения этой области к Швеции. Военные дела русских под предводительством князя Дмитрия Трубецкого, шли неудачно, и шведы согласились на посредничество Англии и Голландии в переговорах о мире. Переговоры закончились вечным миром в Столбове (1617 г.) . Шведы уступали русским Новгород, Порхов, Старую Руссу, Ладогу и Гдов, а русские шведам – приморский край (побережье Финского залива) : Ивангород, Ямь, Копорье, Орешек и Корелу.

Летом 1617 г. польский королевич Владислав двинулся к Москве и в 1618 г. вошел в Московскую область. После неудачного приступа к Москве, Владислав и Сагайдачный отступили к Троице; туда же, под предводительством Федора Шереметева, двинулось и русское войско. Но битвы не было, так как обе стороны чувствовали себя обессиленными; 1 декабря 1618 г. заключено было Деулинское перемирие на 14 лет и 6 месяцев, в результате чего в Россию вернулся из плена отец Михаила, патриарх Филарет, имеющий на сына огромное влияние. В то же время занимаемые русскими земли все расширялись в восточном и южном направлениях; ядром населения были здесь казаки и так называемые пашенные крестьяне.

Истекал срок перемирия с Польшей. Царь старался собрать возможно большие и благоустроенные силы для предстоящей борьбы. В апреле 1632 г. умер Сигизмунд III. В Польше начались междоусобия при выборе нового короля. Михаил и Филарет решили воспользоваться удобным временем и начать войну; перемирие было прервано, и с осени 1632 г. началась война.

4 июня 1634 г. на речке Поляновке заключен был вечный мир. С этих пор начинается большее сближение московских людей с иностранцами. Из Западной Европы прибыло голштинское посольство; в Германию послано было за мастерами медноплавильного дела; многие иноземцы получили привилегии на торговлю и на устройство заводов, несмотря на протесты и недовольство русских промышленников; немцам было отведено место для кирки; иноземные солдаты стали составлять необходимую принадлежность русского войска.

Защита южных границ от набегов татар вызвала постройку укрепленных гг. Тамбова, Козлова, Пензы, Симбирска, Верхнего и Нижнего Ломова и др.

В 1636-37 гг. донские казаки взяли Азов; но в конце концов правительство решило Азова под свою власть не брать и войны не начинать.

 

 

 





Розробки уроків

Підручники

Відео

Атласи

Реферати

Книги

Історія України. 7 клас. Дрібниця

§ 6. Практичне заняття. Русь-Україна від літописних антів до Святослава

1. Заповніть за зразком таблицю про розселення східних слов’ян на теренах України. Використовуючи назви річок, міст, сучасних областей України, запишіть інформацію про розселення полян, деревлян, сіверян, волинян (дулібів), тиверців, уличів, білих хорватів.

Розселення східних слов’ян на теренах України

Назва племінних союзів східних слов’ян

Територія розселення

Поляни

Навколо Києва, Середнє Подніпров’я, територія сучасної Київської області

2. У зошиті або за до графічної програми на комп’ютері намалюйте шкалу часу, яка б включала Велике переселення народів, вождівство антів, легендарне заснування Києва, час існування східнослов’янських племінних союзів, хронологічні рамки та важливі події правління Олега, Ігоря, Ольги, Святослава. Визначте, які події збігаються в часі.

3. Уявіть себе журналістом/журналісткою. Використовуючи подані історичні джерела й ілюстрації, напишіть коротке есе (не більше ніж 20 речень) на тему «Заняття, побут, одяг і традиції східних слов’ян у джерелах».

Свідчать документи

Прокопій Кесарійський про державу, культуру, вірування, звичаї та побут східних слов’ян (VI ст. н. е.)

Ці народи, склавини й анти, не підлягають одній людині, а з давніх-давен живуть у демократії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. [...] Єдиного бога, громовержця, визнають вони владикою всього світу і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тварин. [...] Поклоняються також рікам і німфам, і іншим божествам, і всім їм приносять жертви; під час цих жертвоприношень ворожать.

Живуть вони в убогих хатинах, далеко розташованих одна від одної, і часто міняють місця проживання. Вирушаючи на війну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики; панцерів вони не носять; деякі виходять у бій без хітона і без трибонія (без верхнього і спіднього одягу), в самих коротких штанах, і б’ються в шароварах, що закривають лише частину тіла.