1714 год указ о едином наследии.напишите его значение

У 1230-х роках Міндовг став наймогутнішим серед усіх литовських князів. Приєднавши у 1230-1240-х роках західноруські землі (Полоцьк, Вітебськ), Міндовг поклав початок Великому князівству Литовському та став його першим великим князем. Проте його політичні амбіції на цьому не вичерпалися – у 1251 році Міндовг разом зі своєю дружиною Мартою приймають хрещення західного обряду, а вже у 1253 році за наказом Папи Римського Іннокентія IV отримують титул короля та королеви Литви. Таким чином держава Міндовга вийшла на європейську арену як рівноправний гравець, проте такий стан речей лишався недовго. Військові конфлікти з Тевтонським та Лівонським орденами, походи на Польщу, невдоволення литовського населення католицькими місіонерами викликали розлад у відносинах Литви із Заходом у цілому та папською курією зокрема. Тому 1255 року Папою Римським Олександром IV було оголошено хрестовий похід проти Литви. Такий заклик повторювався ще декілька разів. Існують відомості, що у відповідь на таку політику Папи Міндовг зрікся християнства близько 1261 року. Його ж син зробив це ще раніше – у другій половині 1250-х років Войшелек зрікся корони та католицизму, прийняв православ’я та відправився в паломництво на гору Афон. Сам Міндовг, будучи в неладах із усіма сусідами, був вбитий змовниками в 1263 році.

Міндовг цікавий у розрізі історії Русі-України декількома фактами:

За його правління Литва захопила частину руських земель.

У руських літописах згадується держава «Литва Міндовга».

Тісні політичні зв’язки Міндовга та Данила Галицького.

У цей період були здійсненні перші серйозні та задокументовані контакти Русі та Литви, при чому як у військовій, так і в політичній площинах.

Після Міндовга литовським князем на деякий час став син Данила Галицького Шварно. Далі княжив Тройден, проте в українській історії Литва виходить на перші ролі за часів великого князя Гедиміна (Гедимінаса) – засновника правлячої литовської династії Гедиміновичів.

У якому році Міндовг охрестився?1250 р.1251 р.1253 р.1255 р.

Після смерті П. Сагайдачного Польща посилила тиск на запорожців, намагаючись позбавити їх завойованих привілеїв. Це призвело до нових повстань під керівництвом таких ватажків, як Жмайло, Федорович, Сулима, Павлюк, Острянин, Гуня та ін. Придушивши повстання, польський сейм видав 1638 р. постанову «Ординація реєстрового Запорозького війська», якою практично ліквідував весь козацький устрій. Замість виборного гетьмана призначався польський комісар, посади полковників одержали представники польської шляхти, скасовувалось козацьке судочинство. Під страхом смертної кари селянам заборонялося самочинно вступати до козацтва.