Какие слои общества участвовали за власть эпоху дворцовых переговоров? ​

Майже півстоліття тривала літературна діяльність і. нечуя-левицького — одного з найкращих українських письменників. за цей час він написав близько шістдесяти художніх творів, у яких змалював життя різних верств українського населення: селян, міщан, заробітчан, інтелігенції, попів, ченців та інших. найкращими творами і. нечуя-левицького заслужено вважаються ті, у яких він показав життя українського селянства за часів кріпацтва. «одне лиш знаю: біль за людей завжди тяжко мене палив», — писав і. нечуй-левицький. одним із найбільших творчих досягнень письменника є його повість «микола джеря», написана у 1878 році. починається повість чудовим описом природи, де замальовуються річка роставиця і село вербівка. далі разом із письменником ми простуємо стежкою і потрапляємо у село. звичайне українське село за часів кріпаччини. тут ми зустрічаємось із головним героєм повісті — кріпаком-бунтарем миколою, перед нами проходять образи батька та матері героя, його дружини нимидори, односельчан. тяжкими, нестерпними були умови життя селян-кріпаків. з ранку до вечора змушені вони були працювати на пана. селяни відробляли три дні панщини, потім так звані згінні дні, шарварок. людське жито стояло й осипалося — його ніколи було жати, — а селян все гнали й гнали на панщину. жінкам з літа до осені також давали відгодовувати панських каченят, яких вони змушені були годувати за свій кошт. а в довгі зимові вечори дівчата та жінки повинні були прясти панові прядиво. все це селяни мусили робити й слухати пана. а за найменшу непокору били, як це сталося з миколою та його батьком. батько миколи — петро джеря — усе життя покірно робив на пана, але це не врятувало його від панських канчуків. виснажений непосильною працею, джеря передчасно помирає. «вся його сила пішла на чужу користь, на чужу кишеню, — на дорогі оксамитові сукні, на золоті сережки пані бжозовській, на дорогі наїдки та напитки, на дорогі панські примхи та витребеньки». не кращим було життя і в молодшого покоління — миколи й нимидори. за свою правду миколі неодноразово доводилося відчувати на своїй спині панські канчуки. не минула цього й нимидора, яка на третій день після пологів встала з ліжка, але не пішла на панщину, за що її й ударив осавула нагайкою по спині. микола часто замислювався над тим, чому існує така несправедливість. «він усе думав, нащо бог так вчинив, що недобре розділив долю між людьми: одним дав панство й степи, лани, а другим дав важку працю, бідність та трохи не торби».

Вевропе территории современной греции: ионические острова додеканесские острова корфу далмация (включая истрию, сейчас часть хорватии и словении) албания в африке и азии итальянская северная африка (с 1934 ливия) триполитания киренаика феццан итальянская восточная африка эфиопия (абиссиния) эритрея итальянское сомали (сейчас формально часть сомали) тяньцзинь (1901—1943, сейчас часть кнр) в средние века в средние века многие владения венецианской и генуэзской республик находись вне границ современной италии: далмация (включая зару (задар) , сплит, лакосту (ластово) , фиуме (риеку) и др. ) рагуза (дубровник) константинополь (частично) части современной греции — корфу, крит, эвбея (negroponte), ионические острова, кикладские о-ва, фракия, этолия, эпир, афины, салоники, родос, лесбос, хиос и др. побережье корсики части современной албании — дураццо (дуррес) , скутари (шкодер) кипр побережье крыма — каффа (феодосия) , () , солдайя (судак) , воспоро (керчь) , грузуи (гурзуф) , сарсона (херсонес таврический) черноморское побережье от днестра до дуная — самастро (белгород-днестровский) , джинестра (одесса) , ликостомо (килия) тана (азов) черноморское побережье современного краснодарского края — матрега (тмутаракань) , копа (славянск-на-кубани) , мапа (анапа) , бата (новороссийск) , касто (хоста) , лияш (адлер) территория современной абхазии — абказия (цандрипш) , какари (гагра) , санта-софия (алахадзы) , песонка (пицунда) , каво-ди-буксо (гудаута) , никопсия (новый афон) , себастополис (сухум)  и не ври что 10 !