Составьте таблицу художники руси 14-15 веков 1) имя художника 2) произведения 3)из местонахождения

Да не было тогда на руси художников, ни простых, ни   не было, одни "богомазы", то  бишь иконописцы -    феофан грек,  андрей рублев и даниил черный вот и пиши о них.1 столбик. андрей рублев. 2 столбик -  икона « живоначальная троица » 3 столбик -  третьяковская галерея. он же - роспись успенского собора, местонахождение - владимир.  феофан грек.  «успение божьей матери», «донская икона божьей матери» -  третьяковская галерея., «преображение господне», им расписаны -церковь спаса преображения на ильине улице -  новгород -  архангельский собор кремля -  благовещенский собор кремля вместе с андреем рублёвым и прохором из городца даниил черный - успенский собор во владимире.   

Феофан  грек - спас, богоматерь, иоан предтеча - новгород и москва андрей рублев - спас, троица, архангел михаил, апостол павел - звенигород, троице-сергиева лавра, третьяковская галерея даниил черный - фрески (совместно с андреем рублевым)- г.владимир

1)владимир ярославович (1020-1052)- новгород 2)святослав ярославович (1027—1076) - чернигов, киев - после изгнания изяслава из киева святослав укрепился и княжил там до своей смерти. 3)вячеслав ярославович (1036—1057) - смоленск по родовому наследованию великому князю наследовал не его сын, а его брат, старший после него, а если не было в живых его братьев, то его старший племянник, то есть сын его старшего брата. поэтому, когда в киеве умирал великий князь, его место по правилу должен был заступить его брат, сидевший в чернигове, а на его место в чернигов переходил третий брат из переяславля и т. д изяслав ( 1024-1078)-второй сын- родился в новгороде, где в то время князем был его отец ярослав мудрый. после смерти отца ему достались киев и новгород. киевский князь изяслав ярославич был изгнан из киева сначала киевлянами, а затем, когда ему удалось туда вернуться, его вторично прогнали оттуда родные братья его святослав и всеволод. только по кончине святослава всеволод уступил изяславу киев; изяслав снова стал (уже в третий раз) киевским князем и скончался на великокняжеском столе. всеволод- четвёртый сын ярослава мудрого и ингегерды шведской. любимый сын отца; при его жизни не имел удела и жил в киеве при родителях. после смерти отца княжил в переяславле. после смерти изяслава киев перешел к всеволоду. 4)игорь (1036—1060) — владимир-волынский, смоленск

Михайло Драгоманов – людина різнобічних наукових зацікавлень і спрямувань, широкого діапазону практичної дії. На протязі всього життя він заглиблювався в історію власного народу і народів Європи, прагнув осмислити шляхи людської цивілізації й на підставі цього намалювати ясну перспективу творчого саморозвитку України. В основі його невтомного творчого і громадського життя було слово, звернене як до прихильників, так і до опонентів – у сотнях статей, наукових розвідок, листів. Блискучий публіцист, чиє перо весь час служило боротьбі проти політичної і духовної тиранії, проти вузьких кастових інтересів чи непросвіти; фольклорист, чиї збірки творів та наукові праці поставили його в рівень, з європейськими вченими того часу; оригінальний літературний критик та історик рідного письменства; соціолог і політолог, глибокий фахівець з історії античності і Середньовіччя; громадський діяч і кореспондент десятків періодичних органів і сотень співвітчизників і зарубіжних вчених – такою багатогранністю, енциклопедичністю вирізнялася вся діяльність Михайла Драгоманова. “Він не написав ані одного слова, котре б не відносилося до живих людей, до живих обставин і до тих питань, котрі так чи інакше порушують думки і чуття окружаючої його громади. Оте живе чуття, той бистрий погляд що завжди добачує потреби хвилі і вміє найти для них відповідний вираз і відповідне заспокоєння найліпше характеризує нам самого Драгоманова” – так відгукувався про багатогранну діяльність видатного вченого Іван Франко.

Хоча Михайло Драгоманов за своє життя отримав багато негативних оцінок і критики, але більшість видатних постатей того часу відгукувались про нього з теплотою і пошаною. Д. Овсянико-Куликовський про Драгоманова казав: ”Це була натура ясна ... прозора. Глибока щирість і рідкісна чесність душі – це були в нього риси, що впадали в очі. Нікого він не ховав і ні з чим не ховався – його слова та вчинки були достеменним відбитком його душі”. Леся Українка писала, що “М.Драгоманов був великим українцем, тримався і в літературі, і в політиці, і в приватному житті тієї засади, що “чистое дело требует чистых средств”, і тримався її до кінця з великою завзятістю і невмолимістю”. Іван Франко говорив: “Драгоманов для нас був чимось більше, як заслуженим чоловіком. Він був для нас правдивим учителем і вповні безкорисно не жалував праці, писань і навіть докорів, щоб наводити нас, лінивих, малоосвічених, вирослих в рабських традиціях нашого глухого кута, на кращі, ясніші шляхи європейської цивілізації.

Объяснение: