Как вы считаете справидливо ли открывателем амереки считается христофор колумб, а не лейф счастливый?

Друг, раньше были совсем иные времена, кто первый об этом сообщил тот и прав, море лаптевых называться так, потому что лаптевы просто "тыкнули" на него пальцем и сказали "это море наше! ", и это не единственный случай в , вспомнить можно и с радио, которую ты точно должен знать. удачи в школе!

Укінці iv тис. до н.е. країна складалась вже з двох велетенських утворень - верхнього та нижнього єгипту. цар нижнього єгипту носив корону червоного кольору, а цар верхнього єгипту носив високу білу корону. правителі мали збройні загони. частина знаті займалась виконанням релігійних обрядів. їх називали жерцями. на початку 3000 р. до н. е. жорстока боротьба між верхнім та нижнім єгиптом закінчилась перемогою правителя верхнього єгипту міни. він став засновником першої династії єгипетських царів і заснував першу загальну столицю держави, яку єгиптяни назвали «хетка-птах», а греки - мемфіс ( у перекладі - «білі стіни»). згодом столицю перенесли до фів. після об'єднання царі носили дві корони, які вставлялись одна в одну. після остаточного об'єднання царі називали себе вже не тільки іменем бога гора - захисника верхнього єгипту, а й іменем сета - бога-покровителя нижнього єгипту. птах, від імені якого пішла назва столиці, був одним з богів, що їм поклонялись жителі долини нілу. за їхніми віруваннями, він створив світ та інших богів. саме цьому богу міна побудував храм, а собі - палац у столиці. від назви палацу - пер-о (в перекладі - «великий дім») - виникло слово «фараон». з цього часу кожного правителя єгипту називали фараоном. єгипет перетворився на державу. держава - це така система влади, коли загальний порядок у суспільстві підтримується за спеціальних організацій і людей - чиновників, наглядачів, жерців, армії. єгипетська держава вела загарбницькі війни, здійснювала захист від зовнішніх ворогів, утримувала владу над селянами й рабами, організовувала громадські роботи.

Вэту эпоху завершился процесс локализации больших национальных художественных школ, своеобразие которых определялось как условиями развития, так и художественной традицией, сложившейся в каждой стране — италии, фландрии, голландии, испании, франции. по сравнению с эпохой возрождения искусство 17 века сложнее, противоречивее в содержании и художественных формах. целостное поэтическое восприятие мира, характерное для возрождения, разрушается, идеал гармонии и ясности оказывается недосягаемым. но образ человека остается по-прежнему в центре внимания художника. титаны, воспетые в произведениях искусства возрождения, уступили место человеку, сознающему свою зависимость от общественной среды и объективных законов бытия. его воплощение становится более конкретным, э моциональным и психологически сложным. в нем обнаруживается бесконечное разнообразие и богатство внутреннего мира, ярче и определеннее выступают национальные черты, показывается его место в обществе. реальная жизнь раскрывается художниками 17 века в многообразии драматических коллизий и конфликтов, гротескио-сатирических и комедийных ситуаций. в это время расцвета трагедии, комедии (шекспир, лопе де вега, кальдерон, корнель, расин, мольер). художественная культура 17 века отражает сложность эпохи, подготовившей победу капиталистического строя в развитых в отношении странах европы.