1)перемещение человека или группы в обществе выражается понятием: а)социальная дифференциация б)социальная стратификация в)социальная мобильность 2)разделение общества на различные социальные группы называется: а)общественным распадом б)социальная стратификация в)социальная дискриминация 3)совокупность взаимосвязанных и взаимодействующих социальных общностей и отношений между ними называется: а)социальной структурой б)социальной группой в)социальным институтом 4)социальная стратификация это – а)разделение общества на различные социальные группы б)распад общества в)рост среднего класса 5)переход индивида из одной социальной группы в другую называется: а)социальная дифференциация б)социальная стратификация в)социальная мобильность 6)к нисходящей социальной мобильности относится: а)переход из сельской местности в город б)переход к руководящей должности на рядовую работу в)переход с гражданской службы на военную 7)социальная мобильность это- а)социальное неравенство б)переход людей из одной социальной группы в другую в)разделение общества на различные социальные группы 8)устойчивая группа с небольшим числом членов, взаимодействующих между собой: а)социальный слой б)социум в)малая группа

1в 2 б 3 в 4 а 5 в 6 б 7 б 8 в

Лицарський турнір   — військове змагання  лицарів   у  середньовічній  західній європі . імовірно, турніри почали проводитись з другої половини  xi століття . батьківщина турнірів  —  франція. батьком турніру називають жоффруа де прейлі (перша половина  xi століття). призначення турніру  — демонстрація бойових якостей лицарів, що складали головну військову силу середньовіччя. сучасні французькі історики[1] пов'язують появу турнірів з ситуацією що склалася на той момент в північній франції серед лицарства. внаслідок жорсткого  майорату   сформувався потужний прошарок молодших синів які не мали майже ніяких сподівань на батьківський спадок та родину[2] . єдиним шансом якось просунутися в житті для цих молодих вояків була війна, тож вони усіляко її підтримували, а часто й провокували.  феодали  та голови знатних родів змушені були постійно утримувати в покорі цю буйну молодь. хоч сама ідея змагань між вояками дуже давня, але турніри як постійне явище виникли саме як заміна війні в мирний час, аби чимось зайняти войовничих лицарів. перші турніри проводилися на кордонах феодальних ворогів, без сторонніх глядачів і зводилися до боїв між двома загонами. однак турніри розвивалися і поступово почалитурніри зазвичай влаштовувалися  королем  або  баронами, великими сеньйорами в особливо урочистих випадках: на честь шлюбів королів,  принців  крові, у зв'язку з народженням спадкоємців, укладанням миру і  т.  д. на турніри збиралися лицарі з усіх кінців європи. він відбувався публічно, при широкому скупченні  феодальної  знаті та народу. «якогось надвечір'я заполонивши двір,лицарство розмаїте затіяло турнір,і сходилися в герці на мить, і падав на молодців поглянути жіноцтво теж зійшлось.[3]  »

зазвичай турніри проводилися взимку, найчастіше в лютому чи на  різдво. рідше їх організовували в жовтні й на  великдень. турніри також намагалися не проводити в неділю та у вихідні дні.

найчастіше турніри починалися у понеділок чи вівторок і тривали до п'ятниці. при цьому перший день зазвичай відводився для змагань молодих та недосвідчених лицарів. змагання тривали від полудня й до смеркання, після чого починався бенкет.

для турніру обиралось підходяще місце поблизу великого міста. влаштовувалося  ристалище. воно зазвичай мало чотирикутну форму і було обнесене дерев'яним бар'єром. поруч ставились лавки, ложі,  намети  для глядачів. проведення турніру регламентувалось особливим  кодексом, за дотриманням якого стежили  герольди, вони називали імена учасників і умови турніру.  набувати ознак театралізованого спортивного дійства з правилами, регламентацією та глядачами.умови (правила) були різними. в цілому з часом турніри усе більше віддалялися від справжніх боїв, а з іншого постійно зростали вимоги до учасників турнірів, їх спорядження тощо. тому ранні турніри фактично були повноконтактними боями простих воїнів у бойових обладунках, лише дещо пом'якшеними правилами, а пізні турніри це фактично елітний вид спорту який вимагав великих витрат і спеціального спорядження. наприклад  xiii столітті  лицар не мав права брати участь у турнірі, якщо не міг довести, що чотири покоління його предків були вільними людьми. згодом на турнірі почали перевіряти  герби, запровадили спеціальні турнірні книги і турнірні списки. учасники турнірів повинні були користуватися однаковою зброєю. частіше за все спочатку лицарі, щойно посвячені в лицарське звання, так зване «жюте» мчали один на одного зі  списом  напереваги. якщо списи ламалися, бралися за  меч, потім за  булаву. турнірна зброя була тупою, і лицарі старалися лише вибити суперника з сідла. такий поєдинок називався  тіост  — поєдинок на списах.

при проведенні турніру після численних індивідуальних поєдинків, які могли продовжуватися декілька днів, влаштовували головне змагання  — імітацію битви двох загонів, сформованих за «націями» чи областями. переможці брали ів в  полон, забирали зброю і коней, змушували переможених платити викуп. щоправда слід відзначити, що з часом від цього звичаю відмовлялися і трофеї усе більше ставали символічними, наприклад замість усього обладунку переможець забирав лише султан з шолому тощо. лицарські поєдинки стали складовою частиною битв в нескінченних феодальних війнах. такий поєдинок відбувався перед боєм, єдиноборство завершувалося смертю одного з лицарів. якщо поєдинок не проводився, то вважалося, що бій початий «не за правилами».

сутичка лицарів. з виставки музею в  дрездені

з  xiii століття  турнір нерідко важкими пораненнями і навіть загибеллю учасників. церква забороняла турніри та поховання загиблих, але звичай виявився стійким. по закінченні турніру називалися імена переможців, роздавалися нагороди. переможець турніру мав право обрати королеву турніру. турніри припинились в  xvi столітті, коли лицарська кіннота втратила своє значення.

формальним приводом для заборони турнірів став нещасний випадок, що стався в 1559 році на турнірі в честь мирних договорів франції з  іспанією  і  савойя, коли під час поєдинку  графа  монтгомері і короля  генріха ii  останній був смертельно поранений уламком списа.

Сам по себе  бамбуковый стебель , и его сохранность во многом зависит от правильности обработки материала. для начала бамбуковые заготовки разрезали на коленца, которые, в свою очередь, разделывали на пласты. для того, чтобы избежать размножения мельчайших насекомых в материале и предотвратить гниение, его прогревали на костре. аналогичным образом высушить бамбук можно и сегодня, причём сделать это реально в условиях. затем очищенные и высушенные пластинки бамбука соединяли между собой посредством металлических скоб. древнекитайские книги их бамбука напоминают современному обывателю раздвижные шторы или своеобразные жалюзи из бамбука с загадочными письменами.   готовые полотна для письма имели среднюю длину от 20 до 70 см, в зависимости от предназначения и ширину 10-15 см.