Сколько весит кольчуга дружинников при сражении с западными рыцырями

Війна за австрійську спадщину (1740—1748) — війна між двома великими коаліціями європейських держав, на чолі однієї з яких були Пруссія та Франція, а другої — Австрія та Велика Британія, однак окрім них у війну на різних її етапах було втягнуто і багато інших країн.

Объяснение:

Військові дії розпочалися 16 грудня 1740 року вторгненням прусського війська Фрідріха ІІ-ого в Сілезію[3]. В січні 1741 прусси зайняли майже усю Сілезію і в битві при Мольвиці 10 квітня 1741 завдали австрійцям тяжкої поразки. Це прискорило утворення антиавстрійської коаліції основи якої було закладено договорами 1741 року між Францією, Баварією та Іспанією (Німфенбург, 18 та 28 травня) і Францією та Прусією (Бреславль, 5 липня).

Франція прагнула захопити Австрійські Нідерланди, ослабити Австрію та зробити імператором Священної Римської Імперії свою людину — курфюста баварського Карла Альбрехта. Іспанія претендувала на австрійські володіння в Італії. Баварський курфюст претендував не лише не імператорську, але й на чеську корони. До антиавстрійської коаліції приєдналися також Саксонія, Неаполітанське королівство, П'ємонт, Модена.

Бала́нс сил в международных отношениях — распределение мирового влияния между отдельными центрами силы — полюсами. Главная цель баланса сил — предотвращение доминирования в международной системе одного государства или группы стран, обеспечить поддержание международного порядка

В основе развития концепции «баланса сил» в новое время лежала политическая теория, учение о государстве, сформулированные европейской общественной мыслью в XVI – XVII в. Представления о природе государств и характере международной системы, на которых она базировалась, были заимствованы у Н. Макиавелли и Т. Гоббса. Новым же в ней являлась идея о возможности поддержания порядка, регулирования развития системы в целях обеспечения мира и спокойствия. Таким образом, создание концепции «баланса сил» стало результатом поиска формы примирения государственного эгоизма и безопасности каждой отдельной страны с устойчивостью и мирным развитием системы в целом. Быстрое и широкое распространение идеи международного равновесия в XVII-XVIII в. было связано с ее простотой и наглядностью: уравновешивая друг друга, силы возвращаются в состояние покоя, т.е. мира. Кроме того, равновесие и его главная метафора весы – как нельзя лучше отвечали духу эпохи с ее пристрастиям к гармонии и механике.

Объяснение:

.