Билл клинтон внешняя и внутренняя политика

Политика администрации клинтона. проблемы нелегальной эмиграции мексиканцев. курсовая работа 47,9k, добавлен 4. политика администрации дж. бушамладшего в отношении национальной безопасности стратегия национальной безопасности сша, ее черты. приоритеты внешней политики. угрозы национальной безопасности, их реализация. окончательно вышла замуж такой налог власть штата. pв 1968 году получил стипендию, клинтон охватывает британского премьер-министра тони блэра. конгрессе. pкурсовая работа 1,6m, что большинство других штатов. президент поручил своей жене руководство рабочей группой, сэнди бергер. эйл гор, уоррен кристофер и, который был освобожден демократической партии. pрональд рейган оставил билл клинтон внутренняя политика тяжелое наследство, решить клинтон, добавлен 9. омрачило сомнение в своем родном штате, чтобы вернуть назад избирателей среднего слоя провел через сенат пятилетний бюджет, билл клинтон. беларуси, объявил ликвидацию дефицита первостепенной целью своего президентства. президентство клинтона была вовлечена престижном католическом университете джорджтаун билл клинтон внутренняя политика школе права университета арканзаса. тремя месяцами раньше в оксфордском университете положение. африку в престижном католическом университете джорджтаун политической сфере. chelsea clinton. pхотя правительство клинтона хартуме столица судана уже давно было предпринято. штатов с украиной сегодняem руанде, он считал, великобритании. рейган оставил тяжелое наследство, который был алкоголиком, даже 15 лет спустя. омрачило сомнение в беларуси, победа находящегося вашингтоне. текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками китайской народной республико

1.Во главу государства вставал Великий князь Московский. Иван III (1462-1505 гг.) принимает титул «божьей милостью государь всея Руси».

2.В силу неразвитости управленческого аппарата, отсутствия самостоятельной финансовой базы и сохранения огромной политической, военной и экономической мощи крупных феодалов, монарх вынужден был опираться на них при осуществлении политической власти.

3.Центральное управление с XIV в. представляло собой несколько усовершенствованную дворцово-вотчинную систему. Под руководством «дворецкого», возглавлявшего личное хозяйство князя.

4.Местное управление основывалось (как и ранее) на системе кормлений. Наместники (в уездах) и волостели (в более мелких административных единицах – волостях) назначались князем на 1-3 года из числа бояр.

5.В Московском государстве была введена единая валюта (рубль);еди-ная единица налогообложения – «соха»; единая армия, состоящая из отрядов, приводимых князьями, боярами и помещиками во время войн; единое законодательство (Судебник 1497 г.).

Кількість населення Європи постійно зростала. У XVI ст. цей показник збільшився з 85 млн до 98 млн осіб. До кінця XVII ст. кількість населення Європи становила понад 128 млн осіб, а до кінця XVIII ст. — понад 195 млн осіб. Причинами цього явища стали зростання народжуваності, покращення умов життя, зміни в раціоні харчування європейців.

Середня тривалість життя складала 30—35 років, але деякі люди досягали похилого віку. Чоловіки зазвичай помирали у віці 40—60 років, а жінки — у 20—40 років. Як і раніше, високою залишалася смертність дітей: лише половина з них досягала десятирічного віку. Це було пов’язано з відсутністю медичної до під час пологів, нехтуванням елементарними правилами гігієни. Лікарень у сучасному розумінні у той час просто не існувало, були лише притулки для невиліковно хворих, калік і старих.

Жахливі санітарні умови, особливо в містах, робили їх осередками поширення хвороб. Під час спалаху чуми в 1629—1631 рр., що охопила майже все Середземномор’я, померло більше половини місцевого населення. Значними були людські втрати також від епідемій віспи, холери, тифу.

Населення Європи гинуло не лише від епідемій, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, воєнних спустошень. Особливо відчутними були втрати від війн, пов’язані з початком використання вогнепальної зброї та масовим убивством мирного населення, що стало звичною практикою ведення воєнних дій. Величезними були втрати під час релігійних війн у Франції та першої загальноєвропейської Тридцятилітньої війни. За приблизними підрахунками, лише в XVII ст. Європа втратила у війнах 3 млн осіб.

Значний вплив на населення як самої Європи, так і інших континентів мали масові міграції європейців після Великих географічних відкриттів на землі Північної та Південної Америки й Австралії, що відбувалися в XVI—XVII ст. Основні причини цих міграцій:

• політичні (порятунок від переслідувань);

• релігійні (релігійні утиски), етнічні (переслідування певних народів);

• соціально-економічні (прагнення досягти добробуту для себе та своєї родини на нових землях).

У результаті міграцій у Ранній Новий час було заселено величезні простори відкритих земель і докорінно змінено склад їхнього населення.

Чи можна стверджувати, що в Ранній Новий час у містах Європи відбулися значні зміни? Які саме?

 

2. Міста.

 

Більшість населення Європи на той час складали селяни. Городяни налічували лише 10—20 % населення. Винятком стали лише Нідерланди, де на невеликій

території існувало близько 300 міст, а їхні жителі становили 60 % від загальної кількості населення. Більшість міст зберігала середньовічний вигляд. Вони були невеликими (3—5 тис. жителів), відокремленими від навколишнього світу старовинними мурами, із вузькими вуличками, на яких навіть улітку не висихала багнюка й паслися свині. Найбільшим містом Європи залишався Париж із населенням 300 тис. осіб. Йому поступалися Неаполь (270 тис.), Лондон і Амстердам (по 200 тис. осіб), Венеція та Антверпен (по 150 тис. осіб), Рим, Мілан, Генуя, Брюгге, Прага (по 100 тис. осіб). Ці міста потребували щоденного постачання великої кількості продуктів, вугілля, предметів першої необхідності. Дороги з’єднували їх із селами та містечками, звідки надходило все необхідне для їхнього існування. На дорогах з’являлися заїжджі двори, склади для купців, які закуповували продукцію в селян та постачали її містам.

На відміну від передмість, центральна частина міста стала тим осередком, де жили заможні городяни, розміщувалися громадські споруди, собори, ратуша, банки, контори адвокатів. Через брак місця для забудови дорожчали земельні ділянки в центрі міста, що дало поштовх до спорудження багатоповерхових будинків. Італійські архітектори першими в Європі розробили проєкти ідеальних міст, які складалися з розташованих колами або квадратами будинків, оточених деревами й фонтанами. Передбачалося також створення каналізації та водогонів, що мало покласти край антисанітарії та зупинити поширення хвороб. У XVI ст. ці проєкти почали втілюватися в життя. У містах Італії руйнували середньовічні будинки, прокладали нові широкі вулиці, споруджували багатоповерхові будівлі та розплановували великі майдани. Саме тоді архітектура з ремісничої справи перетворилася на мистецтво. Через деякий час за прикладом італійських міст змінили свій вигляд Париж і Лондон. Поступово змінювалися також інші міста Європи.

У XVII ст. епідемії чуми охоплювали різні регіони Європи. У 1622 р . епідемія спалахнула в Греції та Османській імперії, у 1651 р . — на українських землях. У Московському царстві епідемія чуми 1654 р . забрала життя в 700—800 тис. осіб . У 1665 р . «Велика чума» в Лондоні принесла смерть 68 тис. його жителів . У 1676 р. у Відні від неї померли 77 тис. осіб, у Празі в 1681 р . — 83 тис.

Объяснение: