Объясните кратко значение слов: синьер, вассал, фиод, феодал, рыцарь, духовенство, сословие, феодальная лестница, феодальная раздробленность , междоусобица, король, замок, монарх, донжон, кольчуга , латы, барщина, забрало, вотчина, повинности, угодье, палица, турнир, герольд, герб, девиз, кодекс, оброк, община, феодальное поместье, приусадебное хозяйство, натурально хозяйство, зависимый крестьянин, черезполосица.

Междоусобица- война между феодалами за власть. феод- земля, полученная феодалом за службу феодал- землевладелец, который получил землю за службу 

16.россия на рубеже xix - xx вв. социально - и политическое развитие. в конце xix - начале xx в. мировое общество вступило в новую фазу своего развития. капитализм стал основной мировой системой, достигнув в передовых странах империалистической стадии. основными ее чертами были: 1) монополии, возникающие на основе высокой концентрациипроизводства и капиталов и захватившие господствующее позиции в; 2) сращивание промышленности с банками и образованиефинансового капитала, мощной финансовой олигархии; 3) наряду с вывозом товаров приобрел широкий размах вывозкапиталов (в форме государственных займов или прямых вложений в); 4) возникновение международных монополистичеких союзов иобострение в связи с этим борьбы за рынки сбыта, сырья, сферыприложения капиталов; 5) обострение борьбы между ведущими странами мира, что к ряду локальных воин, а затем к развязыванию первой мировой войны.      россия относилась ко "второму эшелону" стран, вступивших напуть капиталистического развития позднее ведущих стран запада. но за пореформенное сорокалетие, высоким темпам роста, прежде всего промышленности, она проделала путь, на который западу потребовались века. этому способствовал ряд факторов и прежде всего возможность использовать опыт и развитых капиталистических

Підіймаючи повстання проти польського панування Богдан Хмельницький розумів, що без до зовнішніх сил він не обійдеться, тож велика увага приділялася зовнішній політиці.

 Першою дипломатичною перемогою гетьманського уряду був союз з кримськими татарами., але історія показала нам його ненадійність.

  Гетьманській державі з власним адміністративним устроєм та державним апаратом потрібен був монарх, який зміг би забезпечити новосформованому суспільству законність і захист. Таким покровителем і захисником міг стати Турецький султан. Це, по суті, було дуже вигідним варіантом, оскільки прямого сусідства з Гетьманщиною не було, значить відкрито втручатися у внутрішні справи держави було не можливо,  а авторитет турецького султана вплинув би на бажання поляків завоювати наші землі. Тож у 1651 році, після обміну посольствами, Оттоманська Порта формально прийняла своїми васалами гетьмана та Військо Запорізьке на таких же умовах, що й Молдову, Крим та Валахію. І все б нічого, але через ненависть українців до "бусурманів" та внутрішні зміни в самій Порті ця угода так і лишилась нездійсненною.

 Значно популярнішим кандидатом на роль покровителя був єдиновірний російський цар. Хмельницький просив про до в ім'я православної віри ще на початку повстання, але навчений недавньою війною з Польщею, в якій московити зазнали величезних втрат, цар вирішив почекати, доки сторони виснажаться. Чекання те невідомо скільки б продовжилося, якби не погроза українців віддати перевагу оттоманському варіанту(1653 р.). Тоді Олексій Михайлович скликав Земський собор, на якому було вирішено, що "заради православної віри й святої церкви Божої государеві слід прийняти їх під свою високу руку.". Приймаючи це рішення московити сподівалися відібрати деякі захоплені Польщею землі і взагалі  розширити свій вплив. На Переяславській раді гетьман та його оточення склали присягу російському цареві, і була та присяга не двосторонньою, як прийнято за польською традицією, бо "цар своїм холопам не присягає".

 Вже наступного дня готується проект договору. За даними Москви, там було 23 статті. З цих 23 пунктів лишається 11, що й отримали назву Березневі статті.

   Розміщення в Києві та інших українських містах московських залог та втручання  царських чиновників у фінансові справи українців одразу занепокоїло козаків. Ворожнеча між союзниками розгорілася ще й в щойно завойованій Білорусі, де населення бажало присягати не царю, а гетьману. Ця ситуація ледь не дійшла до відкритої війни,  і московитам знадобився деякий час, щоб витіснити козаків з цієї території.

Розуміючи ненадійність північного сусіда, з 1654 р. Богдан Хмельницький починає оминати царя в зовнішній політиці: були вислані посольства до Туреччини і до Кримського хана, але останній навіть прийняти його не захотів через те, що українці пішли на союз з росіянами – найбільшими ворогами Криму. В той же час, у вересні 1655р. Турецький султан присягає на вірність українцям.

У 1655 гетьман підписав військову конвенцію зі Швецією, готувався українсько-шведсько-угорський договір.

 Останньою краплею, на мою думку, для Хмельницького стало те, що на російсько-польських переговорах у Вільнюсі було поділено Україну, а козацьку делегацію на переговори навіть не допустили. Гетьман звинуватив царя у зраді. Ця та інші невдачі (поразка українсько-семигородського походу, повстання козаків проти Хмельницького) підкосили здоров’я гетьмана, вересня 1657 року Хмельницький помирає.

  Зовнішня політика Богдана Хмельницького була багатогранною, він сподівався здобути для своєї держави якнайкращі умови розвитку. Цей діяч відродив українську державність і це його головна заслуга.