Женское образование в России появилось давно – еще в Древней Руси.
Например, в Древней Руси появилось первое женское училище в Киеве. Училище было основано при Андреевском монастыре, а инициатором появления училища была Анна Всеволодовна. Случилось это в 1068 году. От древнего училища в Суздале до указа Петра много времени, но он был первым императором (царем тоже), который в 1724 году предписал монахиням обучать грамоте и рукоделью девочек, у которых не было родителей, то есть сирот.
Затем женское образование в России получило новый этап развития – были построены акушерские школы, в которых работали приглашенные учителя и гувернантки. Еще одно нововведение в правление женщин – Екатерина 2 учредила Воспитательное общество благородных девиц, которое также называлось Смольным институтом. А еще через год – в 1765 году – открылось Мещанское училище. То есть мы можем судить о том, что в 18 веке количество учебных заведений для женщин росло. В 19 веке при Александре 2 открылись женские школы в губернских городах, которые были похожи на гимназии. А в провинциях создавались училища с 6-летним курсом обучения и 2мя разрядами (то есть еще одним 3-летним курсов).
Изменения были и в литературе. С 1857 года стал выходить петербургский журнал «Русский педагогический весник», который также занимался во женского образования. В 1858 году было открыто Мариинское женское училище – это было первой ступенью общественного женского образования.
19 век вообще был веком открытий – с 1860 года женщины могли посещать лекции в университетах, а с 1869 года могли посещать первые высшие курсы специально для женщин.
А что касается СССР, то женское образование и вовсе стало нормальным явлением. Было и среднее, и высшее образование, которое могли получить все сегменты общества без цензов. Женщины не только учились теперь, но и преподавали, и совершали открытия, летали в космос.
В России немного другой феминизм и до современности традиционный уклад семьи не менялся. Например, в советское время женщина должна была получать образование, строить рельсы метро, заниматься домашним хозяйством и воспитывать детей. То есть функции, которые традиционно выполняла женщина, на мужчину не перешли. По крайней мере, этого не произошло повсеместно.
ответ:Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди; нагрілися
Й полягали спати,
І забули сірий попіл
По вітру розвіять.
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє
Іскра огню великого.
Тліє, не вгасає,
Жде підпалу, як той месник,
Часу дожидає,
Злого часу. Тліла іскра,
Тліла, дожидала
На розпутті широкому,
Та й гаснути стала.
Отак німота запалила
Велику хату. І сім’ю,
Сім’ю слав’ян роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію.
Полилися ріки крові,
Пожар загасили.
А німчики пожарище
Й сирóт розділили.
Виростали у кайданах
Слав’янськії діти,
І забули у неволі,
Що вони на світі!
А на давнім пожарищі /288/
Іскра братства тліла,
Дотлівала, дожидала
Рук твердих та смілих.
І дождалась... Прозрів єси
В попелі глибоко
Огонь добрий смілим серцем,
Смілим орлім оком!
І засвітив, любомудре,
Світоч правди, волі...
І слав’ян сім’ю велику
Во тьмі і неволі
Перелічив до одного,
Перелічив трупи,
А не слав’ян. І став єси
На великих купах,
На розпутті всесвітньому
Ієзекіїлем,
І — о диво! трупи встали
І очі розкрили,
І брат з братом обнялися
І проговорили
Слово тихої любові
Навіки і віки!
І потекли в одно море
Слав’янськії ріки!
Слава тобі, любомудре,
Чеху-слав’янине!
Що не дав ти потонути
В німецькій пучині
Нашій правді. Твоє море
Слав’янськеє, нóве!
Затого вже буде повне,
І попливе човен
З широкими вітрилами
І з добрим кормилом,
Попливе на вольнім морі,
На широких хвилях.
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одно море
Слав’янськії ріки! /289/
Привітай же в своїй славі
І мою убогу
Лепту-думу немудрую
Про чеха святого,
Великого мученика,
Про славного Гуса.
Прийми, отче. А я тихо
Богу Щоб усі слав’яне стали
Добрими братами,
І синами сонця правди,
І єретиками
Отакими, як констанцький
Єретик великий!
Мир мирові подарують
І славу вовіки!Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди; нагрілися
Й полягали спати,
І забули сірий попіл
По вітру розвіять.
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє
Іскра огню великого.
Тліє, не вгасає,
Жде підпалу, як той месник,
Часу дожидає,
Злого часу. Тліла іскра,
Тліла, дожидала
На розпутті широкому,
Та й гаснути стала.
Отак німота запалила
Велику хату. І сім’ю,
Сім’ю слав’ян роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію.
Полилися ріки крові,
Пожар загасили.
А німчики пожарище
Й сирóт розділили.
Виростали у кайданах
Слав’янськії діти,
І забули у неволі,
Що вони на світі!
А на давнім пожарищі /288/
Іскра братства тліла,
Дотлівала, дожидала
Рук твердих та смілих.
І дождалась... Прозрів єси
В попелі глибоко
Огонь добрий смілим серцем,
Смілим орлім оком!
І засвітив, любомудре,
Світоч правди, волі...
І слав’ян сім’ю велику
Во тьмі і неволі
Перелічив до одного,
Перелічив трупи,
А не слав’ян. І став єси
На великих купах,
На розпутті всесвітньому
Ієзекіїлем,
І — о диво! трупи встали
І очі розкрили,
І брат з братом обнялися
І проговорили
Слово тихої любові
Навіки і віки!
І потекли в одно море
Слав’янськії ріки!
Слава тобі, любомудре,
Чеху-слав’янине!
Що не дав ти потонути
В німецькій пучині
Нашій правді. Твоє море
Слав’янськеє, нóве!
Затого вже буде повне,
І попливе човен
З широкими вітрилами
І з добрим кормилом,
Попливе на вольнім морі,
На широких хвилях.
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одно море
Слав’янськії ріки! /289/
Привітай же в своїй славі
І мою убогу
Лепту-думу немудрую
Про чеха святого,
Великого мученика,
Про славного Гуса.
Прийми, отче. А я тихо
Богу Щоб усі слав’яне стали
Добрими братами,
І синами сонця правди,
І єретиками
Отакими, як констанцький
Єретик великий!
Мир мирові подарують
І славу вовіки!
Объяснение:стих я русский
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Исследуйте проблему: почему западной европы византии оказалась столь слабой? , не как не могу сделать!