Главные итоги Великой французской революции:
1. Она консолидировала и упростила сложное многообразие дореволюционных форм собственности.
2. Земли многих (но не всех) дворян были распроданы крестьянам с рассрочкой на 10 лет мелкими участками (парцеллами).
3. Революция смела все сословные барьеры. Отменила привилегии дворянства и духовенства и ввела равные социальные возможности для всех граждан. Все это расширению гражданских прав во всех европейских странах, введению конституций в странах, не имевших их ранее.
4. Революция проходила под эгидой представительных выборных органов: Национальное учредительное собрание (1789-1791 гг.), Законодательное собрание (1791-1792 гг.), Конвент (1792-1794 гг.) Это развитию парламентской демократии, несмотря на последующие откаты.
5. Революция породила новое государственное устройство – парламентскую республику.
6. Гарантом равных прав для всех граждан теперь выступало государство.
7. Была преобразована финансовая система: отменен сословный характер налогов, введен принцип их всеобщности и пропорциональности доходам или имуществу. Провозглашена гласность бюджета
Українські землі опинилися у складі двох держав: Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщина, південь України і Крим у складі Росії
Закарпаття, Галичина, Буковина – у складі Австрії ( з 1967року – Австро-Угорщини) – 70 тис. кв. км, 3,5 млн. осіб, з них 2,4 млн. – українці.
У першій половині 19 ст. відбувається занепад кріпосницьких та відродження ринкових відносин, а тобто в Україні відбувається промисловий переворот. Суть цього перевороту це перехід від феодальної системи до капіталістичної.
Ще в 18 ст. Австрійська влада робила багато реформ, вони як не як але покращували становище в Україні, хоча це навіть було незамітно. А ось Російська Імперія переживали тяжкі часи, тому що потрібно було покращувати становище на території України. Глибока криза у 19 ст. в Росії, пов'язана з невідповідністю існуючих феодальних структур та відносин у світі. Нові капіталістичні відносини, що зародилися в кінці XVIII - першій половині XIX ст. наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку. Ще більше поглибила ці протиріччя Кримська війна (1853-1856 рр.), яку Росія програла. У 1861 році Олександр 2 видав маніфест про скасування кріпосного права.
Отже висновки: напевно спільним між політикою Росії та Автрії можна вважати реформи, які хоч трохи виправили становище обох країн, але ненадовго.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: