Какое событие произошло ранее других? 1) восстание под руководством болотникого 2) освобождение москвы от польских захватчиков 3) воцарение михаила романова 4) прекращение династии рюриковичей

4213 по хранологической очердности

хз

Объяснение:

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон у своїй праціEssai sur l'architecture religieuse du moyen-âge, particulièrement en Normandie,[1], який встановив зв'язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.

Зміст

1 Характеристика стилю

2 Романські споруди

3 Романські фрески Каталонії

4 Романський стиль в Німеччині

5 Україна

6 Галерея

7 Див. також

8 Примітки

9 Література

10 Посилання

Характеристика стилю

Мантуя, Італія. Ротонда Сан Лоренцо, XI століття, романський стиль.

В орнаменті переплітаються традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Сюжетна капітель, ХІІ ст., Франція

 

Зооморфна капітель, ХІІ ст.

 

Адам і Єва, ХІІ ст., Франція

 

Капітель ХІІ ст. Всі - Музей Клюні, Париж

Фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. Фігури перебували у співвідношенні з архітектурними формами. Зображення всередині — більші, ніж ті, що вміщувались у кутках. На фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах — подовжені.

У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу. Центр композиції — величезна фігура Христа. У верхній частині — небо, у нижній — грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай і праведники (добро), ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). Схеми виконання сюжету Страшного суду різні. Наприклад, у соборі Сент-Лазар в Отені поруч із грізним і величним образом Христа зображений майже гротескно-комедійний епізод зважування добрих і злих справ померлих, що супроводжується крутійством диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.

Объяснение:

Известно, что узбекский народ наряду с другими древними народами тысячелетия назад открыл двери развития, создал крупные государственные образования. В этих образованиях существовали основы национальной государственности. Изучая опыт древней государственности наших великих предков в настоящее время огромное значение имеет восстановление традиций национальной государственности. Наши предки создали считавшиеся в свое время могущественными такие государства, как: Бактрия, Хорезм, Согдиана, Довон, Канг, Кушон. Раскрывающая понятие «решительных законов» книга «Авеста» является древним историческим комплексом политико-экономических, правовых и духовных знаний. Найденные на горе Муг источники, принадлежащие древнему историческому государству Согдиана, также с давних пор свидетельствуют нам об основах создания сильного и доведенного до совершенства государства. Узбекская государственность, совершившая значительный поворот в развитии во времена Амир Темура и династии темуридов, нуждается в отдельном исследовании. В истории нашей родины оказавший неоценимое служение народу Амир Темур получил заслуженное признание как великий государственный деятель, выдающийся полководец. К сожалению, имя Амира Темура было очернено бывшим колонизаторским и деспотическим строем, отстранено от внимания поколений. После обретения нашей Родиной независимости узбекская государственность была создана объективно и законно и кульминационные проблемы изучаются последовательно. Президент Республики Узбекистан И.Каримов так охарактеризовал выдающегося полководца: «Постоянно проявляя заботу и живя думами о народе и государстве Сахибкиран превратил находившийся под игом дикарей край в самое могущественное государство мира». [1с.12]. Само перечисление произведений в исторической науке XV века свидетельствует о развитии этой сферы периода темуридов. До нашего времени дошли такие написанные на языке фарси исторические источники, как “Зафарнома” Низомиддина Шомий, “Мужмали Фасиҳий” Фасиҳ Аҳмада Ҳавофий, “Зубдат ат-таворих” Ҳофиза Абрў, “Зафарнома” Шарафуддина Али Яздий, “Матла ус-саъдайн” Абдураззоқа Самарқандий, “Равзат ус-сафо” Мирхонди, “Ҳабиб ус-сияр” Хондамира и написанное на арабском языке произведение “Ажойиб ал-мавдур фи тарихи Таймур” ибн Арабшоҳа. В этот перечень целесообразно включить и воспоминания о путешествии посетившего и принятого в 1401 году в Самарканде Амиром Темуром испанского путешественника Руи Гонзалес да Клавихо. В каждом из этих произведений очевидна достоверность описанных не только государственной политики или военных походов, сведения о личности того или иного правителя, но и вместе с тем все сложные, противоречивые процессы, исторические события, цепь событий того времени. Среди перечисленных выше произведений “Зубдат ат-таворих” (1423–1427) Ҳофиза Абрў и “Зафарнома” (1424–1425) Шарафуддина Али Яздий отличаются своими историческими переживаниями, последовательностью и подробностью событий. [2.с.447]. Во времена правления Амира Темура и династии темуридов история и летопись поднялись на высокий уровень. Мы не ошибёмся, если скажем, что личность Сахибкирана Амир Темура пользуется большим уважительным отношением в науке «история». Ведущий историк времен Амира Темура Шарафуддин Али Яздий считает историю почетной и имеющей свое особое место в науке. «История изучает причины возникших ситуаций в странах и государствах; с каких мероприятий и мер в стране устанавливались мир и спокойствие, в каких условиях страна попадала в кризис, происходившие трагические события, а также пути выхода из сложившихся ситуаций, принятие каких мер приведет к развитию»,– говорит Яздий. Указанные Шарафуддином Али Яздий сведения необходимо считать очень ценными. По его словам, в государственном совете Амира Темура составлено произведение «Манзумаи турк», в ходе создания которого Амир Темур неоднократно перечитывал некоторые отрывки; исправил некоторые места, редактировал, при необходимости дополнительных фактов или для их уточнения посылал проверенных людей по тем местам, где происходили события. Он требовал, чтобы описываемые события раскрывались правильно, в хронологическом порядке и соответствовали исторической правде