Много много ^w^ объясните смысл пословиц и поговорок: "земля - кормилица", "земля - матушка", "земля не уродит - некто не наградит", "земля себя хранил - человека кормит". сама догадываюсь их значения, но вдруг не права - лучше с вами сверится о/

Земля кормилица -земля кормит , земля матушка - земля как родной человек, земля не уродит некто не наградит незнаю, 

Внароде родина всегда воспринималась как матушка-земля, кормилица, одушевленное существо. о ней слагались песни, писались лучшие стихи, создавались прекрасные картины. человек, не знающий свою родину безлик, нравственно обеднен. но чувство любви к родине не должно быть эгоистичным. мы должны уметь сохранять данные нам богатства: леса, поля, озера, реки, а также, если потребуется, защитить родину в годину тяжелых испытаний.

Кожна війна – це величезний стрес для всіх, хто бере в ній участь, і трагедія для всього світу. Війна відбирає життя у мільйонів людей, починаючи від безпосередніх учасників бойових дій і закінчуючи цивільними особами, які гинуть через якість проблеми і помилки. Говорячи конкретно про долю людини, яка під час війни вона, звичайно, може скластися по-різному, але в будь-якому разі вона є складною, непередбачуваною і навряд чи приносить комусь задоволення або радість.

Друга Світова війна була найстрашнішою і найбільш запеклою за весь час існування людства. Перш за все, так можна сказати тому, що в ній брали участь не просто дві різні сторони, які мають відмінні погляди на життя. Проблема цієї війни в тому, що одна сторона, а саме німецько-фашистські загарбники, сповідували зовсім антилюдську ідеологію, яка ніяк не могла стати чимось хорошим при неприпустимій і неймовірній умові перемоги фашистів у ній. І саме це, а не щось інше стало основне причиною того, що доля людей під час Другої світової війни була саме такою, а не іншою.

Я думаю, що основним у долі людини того часу була перемога над ворогом. У будь-якій долі людини найважливіше – це мета. Для людей, які жили в той час, найголовніша життєва мета полягала в тому, що цим людям була необхідна перемога в цій війні. І навіть якщо ціна за цю перемогу була високою, таку ціну необхідно було б сплатити, тому що уявити собі здачу фашистам своєї батьківщини було просто неприпустимо. Це було б зрадою і перед самим собою, і перед співвітчизниками, і перед усім людством. На тлі такої високої мети і призначення людини, звичайно, мотиви особистого життя представляються абсолютно несуттєвими. Доля людини дорівнювала долі всієї великої радянської держави.

На щастя, перемога над фашистами була здобута. Це породило покоління великих людей, яких сьогодні називають ветеранами, а насправді вони є справжніми героями. Ветерани Великої Вітчизняної війни отримали безліч почестей, пошани і переваг. На жаль, сьогодні ветерани вже літні, вони не можуть виступити проти тієї фашистської гідри, яка виникла вже сьогодні. А ось сучасники, молоді люди, роблять велику помилку. Дуже не хотілося б, щоб через такі помилки нам довелося б переживати ще й Третю Світову війну.

Безумовно, доля людини під час Другої Світової війни була вкрай важкою. Вона повністю злилася з долею радянської держави, за рахунок цього була отримана надзвичайно важлива перемога у війні. Але часу з тих пір пройшло вже досить багато, і сьогодні ризики повертаються знову.

Вконце vii века (681 – 1018 годы) на полуострове возникает еще одно славянское государственное объединение - первое болгарское царство.  в основе его лежат три этнических компонента: фракийцы – сербы, одрисы, бессы, астисы, мизийцы, геты, – коренные жители фракии, одной из самых больших и богатых провинций римской империи, которая уже к iii веку н.э. утратила свое влияние на ;   славяне – северы, смолене, драгувиты, ринхиты, с конца v века н.э. освоившие родоп, македонию, северную болгарию; протоболгары (1) – тюркские племена, пришедшие на в vii веке н.э. из центральной азии.