Почему демократия появилась именно в афинах?

На вторую половину 5 в. до н. э. приходится период расцвета древних афин. в это время в афинах жили и работали геродот, философ анаксагор, поэты эсхил, софокл, еврипид, комедиограф аристофан, скульптор фидии. афины украшали многочисленные скульптурные памятники. античный плутарх (ок. 46-ок. 127) писал, что в афинах было больше статуй, чем живых людей. главным героем скульптуры был идеализированный свободный гражданин афин — прообраз многочисленных божеств греческого пантеона. «не рабы они у смертных, не подвластны никому», — так говорится об афинянах в трагедии эсхила «персы» . статуи обожествленных героев и очеловеченных богов украшали улицы и площади города, воспевая увековеченное в мраморе гражданское достоинство и этические нормы, призывали следовать этим образцам воинской доблести и добродетели. все это способствовало зарождению в афинах демократии — первой в политической системы, при которой не военные вожди и не знать, а свободные граждане города-государства стали единственным легитимным источником власти. все важные решения в афинах принимались только по воле общего собрания граждан, обладавших равными правами.

Відповідь:

Слово еклесія відображає поняття про спільноту християн, про Церкву, як покликаних Христом і зібраних в ім’я Його людей.Довгий час християни не мали права сповідування своєї віри і були безправнимиу зв’язку з тим, що за віки свого існування Римська імперія виплекала власний культ і правовий порядок. Однією з причин неприйняття Церкви були уявлення про велич імперії, як говорить римський поет Квінт Еній: “На древніх звичаях і мужах тримається Римська держава” . Тобто в основі  цих причин і уявлень лежало поняття древності всього державного устрою.Тому погляд римської влади на християнство як на заперечення державної релігії, нечестиве вчення, вороже богам і устрою держави, з самого початку заснування Господом Церкви, робив його безправним. Ця думка була побудована на автоматичному порушенні християнами щонайменше трьох пунктів римського законодавства, яке регулювало релігійне питання в імперії. Ці пункти наступні:

1)    християни як члени таємної спільноти;

2)    християни як противники державної релігії;

3)    християни як не шанувальники культу Цезарів;

Християн звинувачували у безбожництві, не в юридичному а у буквальному сенсі, як людей невіруючих, і що не визнають богів. Бо Християни не мали храмів і не поклонялись богам.

Відповідь:

Данилові Романовичу довелося жити в бурхливу, жорстоку епоху міжусобиць і монголо-татарських набігів.

Але він увійшов в історію як збирач давньоруських земель, правитель Галицько-Волинського князівства, великий реформатор, далекоглядний політик і мудрий дипломат. До того ж, Данило першим серед давньоруських князів спробував покінчити із залежністю від монголо-татарських завойовників. Він заклав основи давньоукраїнської держави, яка проіснувала півтора століття.Князь переніс свою столицю в засноване їм місто Холм (нині це територія Польщі). Він прагнув перетворити його на великий економічний центр. Правитель також зміцнював старі міста та засновував нові – такі як Львів, майбутню столицю регіону. Місто було названо на честь Лева, сина Данила.

У пам’яті нащадків Данило Галицький залишився як правитель, який подавав приклад єднання заради великої мети – утвердження державності. Його держава, створена на території Європи в XIII столітті, зіграла вирішальну роль в історії України. І найбільша заслуга Данили полягає в тому, що він був патріотом своєї землі.