20 век это 1900-2000 года, а конец 20 века с какого года начинается?

2000 год конец 20 века

Перст- палец
уста- рот, губы
ланиты-щеки
выя-шея
чело-лоб
очи-глаза
длань(долонь)-рука
армяк- верхняя, долгополая одежда из грубой, шерстяной ткани. С капюшоном, без пуговиц, застёжек, запахивается ремнём.
броня- защитный слой материала, обладающий достаточно большой прочностью, вязкостью
шишак-шлем
кокошник- старинный русский головной убор в виде гребня вокруг головы
понева- женская шерстяная юбка замужних женщин из нескольких кусков ткани 
епанча-  широкий, безрукавный круглый плащ с капюшоном у мужчин, а у женщин — короткая, безрукавная шубейка (обепанечка)
лапти- низкая обувь, распространённая на Руси в старину, и бывшая в широком употреблении в сельской местности до 1930-х, сплетённая из древесного лыка (липовые, вязовые и другие), берёсты или пеньки.
онучи- длинная, широкая (около 30 см) полоса ткани белого, чёрного или коричневого цвета (холщовой, шерстяной) для обмотки ноги до колена (при обувании в лапти). 
кожух- Зимние кафтаны сделаный на меху
зипун- верхняя одежда у крестьян. Представляет собой кафтан без воротника, изготовленный из грубого самодельного сукна ярких цветов со швами, отделанными контрастными шнурами.
порты-штаны
рубаха-рубашка
кольчуга- доспех, сплетённый из железных колец, металлическая сеть для защиты от поражения холодным оружием.
колчан- снаряжение для метательного оружия, особая сумка-чехол, в которой носились стрелы или болты. Располагалась на поясе или за спиной у пеших стрелков, у конных обычно на поясе или подвешивалась к седлу
вои-воины
 гридница-  большое помещение в княжеском дворце для дружинников. 
сени-сани
полуземлянка-  жилище, частично углублённое в землю, прямоугольной или округлой формы, стены и крыша которого выступают над поверхностью земли.
скоморох-шут
гусляр-человек играющий на гуслях
глад-голод

Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.