Реформа народного просвещения 1803 год (причины, содержание, последствия )

причины:   россия испытывала потребность вграмотных чиновниках,дипломатых иинженерах.

содержание:   идея общеобразовательной школы.

появление 6 учебныхокругов,в каждых из них были университеты.

последствия:   реформы не были осуществлены до конца

к середине 19 века лишь самая малая часть населения стала грамотной.

Перемога під Ярославом розв'язала руки Данилові й дала йому змогу присвятити увагу внутрішнім справам. Він провів глибокі реформи в усіх галузях життя. Супроти "коромольного" боярства він перейшов до каральних дій: багатьох стратив, у багатьох сконфіскував землі, які роздав новому, служилому боярству. За Данила спішно збудовано низку нових міст, населення яких разом із служилим боярством стало підпорою князя. Звернено також увагу на положення смердів, на їх засяг обов'язків супроти бояр.

Реформаторська діяльність Данила була перервана новим лихом: рухом татар на захід. На початку 1241 року татари здобули Колодяжин, Кам'янець, Данилів, Крем'янець, Галич, Володимир, "інниї гради, многі їм же ність числа" i посунули далі на захід. 1242 року, довідавшись про смерть великого хана Угедея, вони повернули на схід.

Отаборившись над Волгою, татари почали викликати до Золотої Орди князів, щоб затверджувати їх на князівствах. Першим у 1242 чи на початку 1243 року поїхав Ярослав, князь Володимирсько-Суздальський. За ним вирушили князі північні в 1244, 1245 роках.

У 1246 році майже одночасно виїхали Михайло Чернігівський та До Данила звернулися татари з вимогою: "Віддай Галич". Можливо, хтось із князів просив Галич у татар. Становище Данила було тяжке, бо він не міг вступати в боротьбу з татарами, якщо за ними стояли Ростислав з уграми, а головне - боярська опозиція.

Объяснение:

Полити́ческий кри́зис в Российской Федерации 1992—1993 годов — противостояние между двумя политическими силами: с одной стороны — президент Российской Федерации Б. Н. Ельцин, правительство во главе с председателем В. С. Черномырдиным, мэр Москвы Ю. М. Лужков и ряд региональных руководителей, часть народных депутатов — сторонники Ельцина; с другой стороны — руководство Верховного Совета и большая часть народных депутатов во главе с Р. И. Хасбулатовым, а также вице-президент России А. В. Руцкой и некоторые другие представители законодательной власти. Кульминацией конституционного кризиса стало вооружённое кровопролитное столкновение 3—4 октября 1993 года в центре Москвы и возле телецентра «Останкино» и последующий штурм войсками, верными Ельцину, Дома Советов России, что, в совокупности, привело к многочисленным жертвам, в том числе и среди мирного населения.