Тестовые 1-2.укажите название рек, по которым российскому купцу можно было попасть? ,

Торговые пути на руси  древние славяне обычно строили свои поселения по берегам рек. вода была необходима для жизни и ведения хозяйства, а кроме того, реки использовались и как торговые пути. через древнюю русь проходил один из старинных торговых путей «из варяг в греки» .  он начинался на реке неве, по которой корабли входили в ладожское озеро. из ладожского озера по реке волхов плыли до озера ильмень, на берегу которого находился новгород, один из древнейших рус­ских городов. от новгорода по большим и малым рекам добирались до днепра, а дальше плыли до киева, а оттуда уже было близко до черного моря.  удобные водные пути способствовали развитию торговых связей киевской руси с другими государствами европы и азии. ведь по рекам можно было добраться до волги, а оттуда через каспийское море и до средней азии.  плавание по рекам тогда было трудным и опасным. - ладьям — приходилось преодолевать и каменистые участки — пороги, и по сухопутным путям волоком добираться от одной реки до другой. но купцы не боялись далеких путешествий и вели интенсивную торговлю. вот почему уже к концу х века новгородские гости - так тогда называли купцов из-за их мирных намерений, связанных только с желанием торговать, - освоили почти весь север от берегов финского залива до самого урала. купцы вывозили в западную европу меха и кожи, «рыбьи зубы» , так тогда назывались моржовые клыки, а также лен, сало и мёд. обратно везли серебро и медь, стекло, различные изделия из золота, ткани и оружие.  особенно активно торговали с русью купцы из северных городов, их называли варяжскими гостями, поскольку варягами люди называли каждого человека, который приплыл к ним из-за моря.  иноземные купцы плохо говорили по-, и поэтому народ иронически прозвал их немцами, то есть немыми. только с конца xvii века это название прочно связалось с теми, кто приезжал на русь из германии

Объяснение:Дунайська або балканська міграційна теорія: Дунаю почався процес розселення слов'ян, тобто слов'яни не були споконвічними жителями своєї землі, мова йде про їх міграції.

Скіфо-сарматська міграційна теорія: предки слов'ян з Передньої Азії вздовж Чорноморського узбережжя і осіли як "скіфи", "сармати", "алани" і "роксалани". Поступово слов'яни з середнього Причорномор'я розселилися на захід і південний захід.

Скіфо-Балтійська міграційна теорія: попередницею слов'ян була група племен іранського походження. Пізніше ця група асимілювалася з жили далі на північ предками слов'яно-балтійців і дала початок слов'янам десь в берегах Балтійського моря, звідки слов'яни і розселилися.

Прибалтійська міграційна теорія: першою прабатьківщиною слов'ян був басейн Західної Двіни і нижнього Німану в Прибалтиці. Звідси слов'яни, прийнявши ім'я вендів ( від кельтів на нижню Віслу, звідки тільки що перед ними пішли в Причорномор'я готи (рубіж II – II ст.). Отже, тут (Нижня Вісла) була друга прабатьківщина слов'ян. Нарешті, коли готи пішли з Причорномор'я, частина слов'ян, а саме східна і Південна гілки, рушила на схід і південь в Причорномор'ї і утворила тут племена східних і південних слов'ян.

Сучасна наука: передісторія східних слов'ян своїм корінням сягає в глибоку давнину. Їх далекі предки існували ще до того, як склалася слов'янська спільність. Саме вони, окремі предки протославян, в результаті свого культурного зближення дали слов'янство. І коріння цього процесу археологами з III тис. До н. е.

Объяснение:

Теорія

Проблема прабатьківщини слов'ян є складною і загальноприйнятого розв'язання не має. Вона вирішується головним чином на основі лінгвістичних та археологічних даних, оскільки окремі ареали палеоантропологічних залишків здебільшого не збігаються з межами територіального поширення відповідних мов. Разом з тим самі по собі лінгвістичні дані не можуть забезпечити формулювання остаточних висновків про територію слов'янської прабатьківщини, необхідно враховувати також відомості історії, антропології, етнографії та інших наук.  

З лінгвістичних даних найважливіше значення для висвітлення питання про прабатьківшину слов'ян має топоніміка (зокрема гідроніміка), давні лексичні запозичення в праслов'янській мові з інших мов і в інші мови з праслов'янської та результати реконструкції структурних елементів праслов'янської мови у відношенні до елементів інших індоєвропейських мов, а коли йдеться про одиниці лексичного складу, — також у ролі позначень природних реалій, здавна специфічних для певних територій.