Кого и почему персы называли "цари царей"?

В конце царствования сына Кира царя Камбиса в Персии началась смута. В результате борьбы за власть правителем Персидского государства стал Дарий I, дальний родственник Кира.

О событиях, последовавших после смерти Кира Великого и о первых годах правления Дария известно из Бехистунской надписи. Она была выбита на скале во времена правления Дария I. Высота надписи 7,8 м. Она сделана на трех языках - древнеперсидском, эламском и аккадском. Надпись обнаружил в 1835 году английский офицер Г. Роулинсон. Она позволила расшифровать персидскую, а затем и аккадскую клинопись.

При Дарии Персидская империя еще больше раздвинула свои границы и достигла наивысшего могущества. Она объединяла множество стран и народов. Персидскую империю называли "страна стран", а ее правителя-"царь царей". Ему беспрекословно подчинялись все подданные - от знатных персов, занимавших самые высокие посты в государстве, до последнего раба. Персидская империя была настоящей восточной деспотией.

Объяснение:Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на церковнослов'янську церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання.

Кирило і Мефодій заклали основи слов'янської писемності і літератури.

Оригінали творів Кирила і Мефодія не збереглися. Творами Кирила учені вважають «Азбучну молитву», «Пролог до Євангелія» та ін. Мефодія називають автором гімну на честь Дмитра Солунського.

Дани́ло Рома́нович (1202 — 1264) — король Русі (1253—1264), правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний великий князь київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів. Син володимирського князя Романа Мстиславича. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безуспішно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію. Сподіваючись на до західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогочин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі. Національний герой України[1].