М.м сперанский участвовал в разработке а)"записки о старой и новой россии" б)"уставной грамоты российской империи" в)"введения к уложению государственных законов" г)" россии с древнейших времен"

Объяснение:

1. Почему данный период называют железным веком?

1)в то время научились изготавливать изделия из железа

2. Какие изменения в жизнь людей внесло освоение железа?

2)броня и оружия стали сильнее и острее в битве им это очень

3. В чем особенность железного века?

его особенность в том что они научились его добывать и изготавливать прочную броню и оружие

4. Обработка железа было эффективным/не эффективным для развития хозяйства. Потому что ...

в разных случаях оно могло мигать по хозяйству и Т.Д

5. Обработка железа внесла/не внесла изменения в жизнь людей. Так как ...

внесла изменения люди начали из обрабатывать и они стали по крепче чем раньше

Вроде все это конечно не 100% ну думаю хотябы на 4 пойдет

Тривале перебування при царському дворі на перших ролях сприяло зростанню не тільки економічної могутності, але й політичних амбіцій графа К. Розумовського. Численні нагороди та титули породили у нього бажання встановити спадкоємне гетьманство.

Наприкінці 1763 р. гетьман розіслав у всі полки ордери, скликаючи до Глухова всіх старшин, включно до сотника, на Генеральну Військову раду. Головним питанням, яке обговорювалося на цій раді, було запровадження спадкового гетьманства за родом Розумовських.

Після тривалих і запальних дебатів присутні на Глухівській раді виробили 23 пункти, які мали увійти до майбутнього прохання на ім’я російської цариці. На їх основі генеральний писар В. Туманський разом з гадяцьким (А. Крижанівський) та миргородським (Ф. Остроградський) полковниками склали чолобитну для подання імператриці Катерині ІІ. До того ж гетьманом було відправлено з таємною місією до митрополита Київського Арсенія Могилянського та архімандрита Успенської Києво-Печерської лаври Зосима Вальковича старшого канцеляриста Генеральної Військової Канцелярії Туманського (брата генерального писаря), щоб обговорити задуману Розумовським справу. Кирило Григорович розумів, що успіх справи залежить також від її підтримки вищим духовенством.