Что такое преступность террористической деятельности?

Преступность - все общественно опасные действия, которые должны быть подвержены наказанию в соответствии с уголовным законодательством.
Преступность террористической деятельности – это совокупность преступлений, уголовно-правовые нормы которых содержат признаки терроризма.
Терроризм — политика, основанная на систематическом применении террора

Татаро-монгольское нашествие на Русь в 13м веке стало настоящим бедствием общенационального масштаба для русского народа, во многом, к сожалению, предопределившем ход развития дальнейшей истории России и русской цивилизации. Татары не только имели многочисленное войско и военные навыки, благодаря чему были завоеваны не только русские земли, а и вся Средняя Азия, Закавказье, Ближний Восток, причем эти завоевания сопровождались многочисленными жертвами среди местного населения, разрушениями - города и села уничтожались варварами до основания, а затем предавались огню; это были жестокие и коварные кочевники, прибегавшие к хитрости и подкупу там, где победа их оружия вызывала у них самих даже малейшее сомнение.. Понимая, что для открытого военного столкновения с такой большой страной, как Русь, потребуются огромные средства и огромная армия, они избежали затяжного военного противостояния с русскими князьями, и, узнав о невыгодном для них международном положении на тот момент (нескончаемые войны с немецкими и шведскими захватчиками), сумели навязать якобы мирные условия, на самом деле оказавшиеся кабальнейшими и грабительскими для русского народа. По этим условиям, руками самих же русских князей регулярно собиралась дань с простых людей, при чем татары стали реальными хозяевами на территории всей Руси, творили что хотели и как хотели, несмотря на обещанные русским князьям и духовенству привилегии и самостоятельность. Уничтожались ремесла, русское искусство, угнетались и уничтожались миллионы простых русских людей, им внушалась безысходность их положения и необходимость смирения с таким положением. Русские князья и духовенство, к сожалению, стали заложниками конформизма, когда ради сохранения собственной феодальной власти и привилегий они поступились своей честью и достоинством, но и не это самое страшное: самой большой бедой в результате оказалось огромное временное отставание от остальной европейской цивилизации.  Татаро-монгольское завоевание Руси с полным на то основанием многие российские историки считали самой трагической и роковой эпохой в истории России.

Запровадження 3 Скасування кріпацтва 5 Судову реформу (1864 р.) 10 Військова реформа 13 Реформа поліції та тюремної системи 15 Економічна реформа (1862-1868 рр.) 19 Реформа системи освіти і цензури 21 Посилення політичної реакції. 22 Контрреформы 22 Каральна політика царату 25 Укладання 27 Список використаної літератури: 28ВведениеПісля закінчення Кримської війни виявилися багато внутрішні недоліки Російського государства.Невдоволення народу зростало; ставало очевидним, що далі так жити не можна. У. І. Ленін охарактеризував цей час (1859—1861 рр.) як період революційної ситуації у России.«Низи» США жити по-старому. Селянство дедалі активніше піднімалось боротьбі за своє визволення. Воно боролося за знищення кріпацтва, за волю і землю. Вже під час Кримської війни гався значний підйом селянського руху. Так, заклик урядом частини населення державне ополчення селяни розцінили, як нагоду отримати волю за «царську службу». У деяких губерніях селяни припиняли роботи на поміщиків і ішли у міста, вимагаючи записати їх в ополчение.Уряду довелося силою утихомирювати селян, що піднялися право на захист батьківщини. Не спадала ця хвиля, і після війни. Тисячі селян звернулися південь, у Крим, «за волею», оскільки поширилася чутка, що в ній бажаючим роздають землі і звільняють від фортечної неволи.Значно посилюється селянське рух до кінця 50-х — початку 60- x років. Якщо першої чверті в XIX ст. за кожен рік у середньому доводилося близько 11 селянських заворушень, на другий чверті — близько 24, то 1855—1860 рр.— близько 80. У боротьбі брали участь селяни Білорусі, України та інших регіонів России.У 1857 р. у районах Західної Грузії спалахнуло велике селянське повстання, придушене військами. І хоча селянське рух було стихійним і роздрібненим, воно загрожувало перетворитися на велику селянську войну.