Расскажите про крестьянство: повседневный быт и обычий

Крестьяне занимались огородничеством, охотой. Женщины ростили детей, убирали дом и готовили еду, а мужчины занимались огородом: пахали, сеяли, изготавливали различные орудия труда.
У крестьян была принято молится до и после еды, а так же перед сном.

Школьные Знания.com

Какой у тебя вопрос?

olganefedova186

5 - 9 классыИстория 5+3 б

Сочинение я побывал во сне в средневековом городе

Отметить нарушение Партизанка1 09.11.2015

ответы и объяснения

Просматривай любые ответы с подпиской Знания Плюс

TemaAbramov01

TemaAbramov01 Хорошист

Однажды я дома в шкафу нашла ковёр. Это был не простой ковёр, а волшебный ковёр – самолет. У меня с детства была мечта, побывать в средневековом городе. И вот моё желание исполнилось. В один прекрасный день я села на ковёр – самолёт и полетела в далёкое путешествие в средневековый город. Я летела тридцать дней и тридцать ночей.

И вот я оказалась перед замком. Замок был таким высоким, огромным. Стены были крепко укреплены, на каждой башне стояли воины. Замок окружал наполненный водой ров, и проникнуть в крепость можно было лишь по охраняемому подъемному мосту. Вход замка охраняли воины. И поэтому боялась зайти внутрь замка. Я долго стояла и любовалась им. Но вдруг услышала чьи - то шаги и чей – то голос. Этот человек шёл и припевал песню. Подойдя поближе, я увидела старого седого старика. Мы с ним познакомились, его звали Мартином. Он был простым «вечным подмастерьем». И я вместе с Мартином торопясь зашла в замок. Я от Мартина узнала, что средневековый город возник, 10 – 11 в. в. Но самое интересное я узнала, что в этом городе есть улица, которая называется «Улица одного человека» - потому что два человека не могут на ней разминуться. Улица была узкой, как щель. Долгое время в городе не было водопровода и канализации. Поэтому мусор выкидывали прямо на улицу. И в дождливое время в городах стояли такие лужи, что в них можно было утонуть. Но вдруг нам с Мартином попрощаться, потому что ему надо было идти домой.

Попрощавшись с Мартином, я пошла по улице, разглядывая её. Я увидела мастерскую. Там на двери был нарисован башмачок. Мне захотелось узнать, кто работает в этой мастерской. Открыв дверь, я увидела главного работника этой мастерской. Он был старым ремесленником – мастером, делал красивую обувь. Кроме мастера, в мастерской работали ученики и подмастерья. Ученики изучали ремесло и дополнительно работали, убирались дома. Главным мастера был подмастерье – работник, уже изучавший ремесло.

Потом я отправилась в ярмарку. Там было много людей. Ярмарка была шумной и многолюдной. Между рядами купеческих лавок были столики, за которыми сидели менялы. Они меняли деньги по весу. На менял могли напасть и ограбить, и поэтому их охраняли воины. На ярмарку привозили товары из далёких стран. Товары везли в повозках с двумя или четырьмя колёсами. А из далёких стран товары везли кораблями. Но чаще всего на торговые корабли нападали пиратыи грабили товары.

Купив себе красивые вещи и украшения, я пошла дальше путешествовать по городу. Но неожиданно на город напали феодалы. Я слышала, что часто между феодалами и горожанами возникали ссоры и даже войны. Такая война длилась десятки и даже сотни лет. Поэтому я быстрее села на ковер – самолет и вернулась обратно домой. У меня остались незабываемые впечатления о средневековом городе.

Більшість німецьких політиків і діячів культури розраховувала, що після перемоги над Наполеоном їх народ нарешті здобуде державну єдність та політичну свободу. Але ні сподівання не справдилися. Створений за рішенням Віденського конгресу Німецький союз існував лише на папері, позаяк не мав єдиного Уряду, спільного законодавства та збройних сил. Союзний сейм, який під головуванням представника Австрійської імперії збирався у Франкфурті-на-Майні, реальної влади не мав. Кожна з держав Німецького союзу мала свого монарха, уряд, армію, грошову систему та власні митні тарифи. У більшості німецьких держав існували абсолютні монархії, за яких громадяни не мали ніяких політичних прав і свобод.

Політична роздробленість заважала також економічному розвиткові країни. На тих землях, які під час наполеонівських війн входили до складу імперії, розпочався процес розкріпачення селян. Одначе тепер його було згорнуто. Це стримувало розвиток сільського господарства та формування ринку вільної робочої сили. Розвиткові промисловості та становленню єдиного національного ринку заважало існування митних кордонів між численними німецькими державами. Промислова революція розпочалася в Німеччині у 30-х pp. - пізніше, ніж в Англії та Франції. Найбільших успіхів промислове виробництво досягло у трьох районах: Рейнсько-Вестфальському, Сілезії та Саксонії'. Зростанню гірничої та хімічної промисловості сприяло використання машин і запровадження технічних винаходів. У 1822 р. в усій Німеччині працювало лише дві парові машини, 1847 р. - понад тисячу. У 1835 р. у країні було збудовано першу залізницю завдовжки всього 6 км. Це було на десять років пізніше, ніж в Англії, та на п'ять, ніж у Франції.

У 1834 р. 18 німецьких держав об'єднались у митний союз, учасники якого скасовували мито на товари, що ввозилися. Одначе це не вирішувало складних проблем.

Потреби економічного розвитку Німеччини вимагали подолання роздробленості країни.

2. Боротьба за демократичні реформи та єдність Німеччини

Створення Німецького союзу привело до поширення в Німеччині надій на те, що таке згуртування забезпечить економічну єдність німецьких держав, сприятиме впровадженню ліберальних конституцій. Ці надії не справдилися.

Мрії про єдину Німеччину, в якій будуть забезпечені конституцією невід'ємні права людини та громадянина, набули поширення насамперед у студентському середовищі. У 1815 р. студенти Єнського університету створили товариство, яке пропагувало ідею національного об'єднання Німеччини. Ці вимоги вони поєднували з виступами проти реакційних порядків. Восени 1817 р. студенти влаштували святкування 300-річного ювілею Реформації у Вартбурзі. Вони привселюдно спалили на багатті символи існуючих порядків, з-поміж яких були: австрійський поліцейський кий, офіцерський корсет, "Кодекс жандармерії". Ці події для австрійського канцлера Меттерніха стали приводом розпочати кампанію проти "надзвичайного лібералізму" та "бунтівного духу" німецького студентства. Одначе рух за демократизацію суспільного життя та об'єднання країни не припинявся.

У 1819 р. на з'їзді німецьких монархів у Карлсбаді було ухвалено заходи для придушення опозиційних настроїв. В університетах запровадили жорсткий контроль, багато осіб опинилось у в'язницях, розпочався поліцейський терор.

 

3. Активізація опозиційного руху у 30-40-х pp. Фрідріх Ліст

..