у промисловості одночасно мали місце два процеси: завершення промислового перевороту та економічна криза 1900–1903 рр., котра згодом переросла у велику депресію. завдяки кризі спостерігалась концентрація промисловості: дрібні підприємства розчинялися, а великі зміцнювались та об’єднувались. похідними від цього прогресу було утворення монополій у промисловості. перша монополія з’явилась у цукрозаводській промисловості ще у 1887 р. (цукровий синдикат). у 1902 р.з’явились одразу три монополії: «», «трубопроводи», «продвагон», у 1904 р. – «продвугілля». загалом, в україні діяло 30 , які мали 60-80% збуту відповідної продукції. одночасно з концентрацією промисловості відбувалась концентрація капіталу, злиття банківського капіталу з промисловістю. на початку хх ст. мав місце небачений до того приплив іноземного капіталу в промисловість україни, у т. ч. бельгійського, французького, ійського. в другій половині хіх – на початку хх ст. сільському господарстві уряд намагався зупинити процес обезземелення селян через стимулювання общинного землеволодіння. община (як правило - селянська громада одного села) на чолі з виборним старостою, стала найнижчою адміністративною ланкою (община – волость – повіт – губернія). в общині існувала кругова порука за сплату податків. община, була власником надільних ділянок та сільгоспугідь, а окремі члени общини були користувачами наділів. наділи періодично перерозподілялись. така система зрівнювали становище общинників, запобігала розоренню найбідніших. разом з тим община обмежувала господарську ініціативу селян, переділи землі позбавляли стимулу для її ретельного обробітку.
2. формування українських політичних партійпершою нелегальною українською політичною партією в наддніпрянській україні була революційна українська партія (руп), яка сформувалася в січні 1900 р. в харкові на основі студентських гуртків. до неї входили: д. антонович, б. камінський, л. мацієвич та м. русов. програму руп склав м. міхновський. вона була опублікована у львові у 1900 р. у вигляді брошури «самостійна україна». основними положеннями цього документу були: мета партії – створення незалежної української держави; лідер національного руху – інтелігенція, що служить своєму народові; засоби досягнення головної мети – будь-які, включаючи насильницькі; основні лозунги боротьби – «хто не з нами, той проти нас», «україна для українців», «переможемо або вмремо»; ніяких компромісів з помірними українофілами. незабаром у руп відбувся розкол – багатьом її членам не націоналістична категоричність і безкомпромісність висунутих у брошурі м. міхновського ідей.
мал. 1. д. антонович.мал. 2. м. міхновський.у 1900 р. незалежно від руп була створена ще одна нелегальна соціалістична організація – українська соціалістична партія (усп). її лідерами були б. ярошевський та м. меленевський. основною метою програми було створення демократичної республіки із суспільною власністю на засоби виробництва.
українська народна партія (1902 р.) представляла націоналістичний напрямок у політичному житті україни початку хх ст. організаторами унп виступили м. міхновський та о. макаренко. партія виступала з позицій цілковитої державної самостійності україни.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
С! ! ответьте на вопросы: 1.каковы были причины введения в стране опричных порядков? 2.в чём заключались суть и цель опричнины? 3.выявите связь опричнины и ливонской войны. 4.как вы думаете, когда на руси появилась поговорка "вот тебе, бабушка, и юрьев день"? 5.каковы итоги царствования ивана грозного?
1. основные причины введения опричнины. выступление представителей боярства против продолжения борьбы за выход к . введение опричнины, деление страны на две части: "опричнину" и "земщину". жестокое выступление ивана грозного против новгорода. причины введения опричнины. переход к опричнине был обусловлен объективными противоречиями и личными мотивами ивана іv. объективные противоречия (политические и социальные) внутреннего устройства московского государства: - отношения монарха и боярской аристократии оставались и неурегулированными; - активная военная политика и необходимость в постоянном увеличении численности войска заставляли государство систематически подчинять интересы производителей (крестьян, ремесленников и торговых людей) интересам служилого класса. «оба противоречия в своем развитии во второй половине xvі в. создавали государственный кризис» (с.ф. платонов). личные мотивы царя ивана іv: - в 1554 г. ему стало известно о боярских симпатиях к старицкому удельному князю владимиру андреевичу, проявившихся во время его тяжелой болезни в 1553 г. именно тогда у него впервые зародилось недоверие к адашеву и сильвестру; - в 1557 - 1558 гг. царь столкнулся с боярской оппозицией курсу на развязывание ливонской войны. не нашел он поддержки в этом вопросе и у избранной рады. - в 1560 г. иван іv остро переживал кончину любимой жены анастасии романовны. тогда же произошел его окончательный разрыв с сильверстом и адашевым. заподозренные в неверности, ближайшие советники царя были удалены от двора, а затем направлены в ссылку. вскоре начались преследования и казни бояр, заподозренных в измене (отъезды в литву); - настоящий шквал эмоций вызвал у царя побег воеводы князя андрея курбского в литву (в 1564 после этого гонения на бояр были
3. причины введения опричнины уже в ходе первого этапа ливонской войны царь неоднократно своих воевод в недостаточно решительных действиях. он обнаружил, что «бояре не признают его авторитет в военных вопросах». в 1563 году царю изменяет один из воевод, командовавший войсками в ливонии, — князь курбский, который выдаёт агентов царя в ливонии и участвует в наступательных действиях поляков и литовцев, в том числе в польско-литовском походе на великие луки. измена курбского укрепляет ивана васильевича в мысли, что против него, самодержца, существует страшный боярский заговор, бояре не только желают прекращения войны, но и замышляют убить его и посадить на трон послушного им князя владимира андреевича старицкого, двоюродного брата ивана грозного. и что митрополит и боярская дума заступаются за опальных и препятствуют ему, самодержцу, карать изменников, поэтому требуются чрезвычайные меры.