Некоторые считают, что промышленный переворот произошел в раньше, чем в других странах европы, ее удачному у положению развитию мореходства и морской торговли. обсудите с товарищами эту точку зрения и выскажите свое мнение.

ответ: Да, я действительно считаю , что Англия одна из первых, кто начал в гос-ве раньше всех промышленный переворот, а это значит: переход ручного труда к машинному, от мануфактуры к фабрикам и из буржуазии к высшим слоям общества. Англия действительно имела шикарное местонахождение на географической карте, к тому же Англия имела свои колонии, суда и поэтому могли делать торговые ряды, закупать, продавать, обменивать. Франция тоже подвиглась промышленному перевороту.

1 РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР. І. ГАСПРИНСЬКИЙ. Процес становлення кримськотатарського національно-визвольного руху розпочався у 80-х рр. XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султанської монархії в країні і всього того, що перешкоджало розвитку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним центром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, відіграли помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатарської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необхідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, за зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення.

Клерикалізм — політичний напрямок, прибічники якого виступають за панування церкви та духовенства в суспільно-політичному та духовному житті країни.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Ісмаїл Гаспринський усе своє життя докладав чимало зусиль, спрямованих на захист прав кримських татар, їх виживання як народу та національне відродження. У 1875 р., після повернення до Криму з Туреччини, його було обрано депутатом міської думи, а пізніше — міським головою Бахчисарая. Саме завдяки його зусиллям було втричі збільшено бюджет міста, розпочато суттєві перетворення в міському господарстві й збільшено представництво бахчисарайських татар в органах місцевого самоврядування.

Ісмаїл Гаспринський

Пам'ятник І. Гаспринському в Бахчисараї. Сучасний вигляд

У національному питанні молоді татарські націоналісти були прихильниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскравим представником молодотатарських ідей у цей період став Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Його погляди, хоча й були досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарському середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.

Содной стороны, к моменту воцарения екатерины страна переживала упадок крестьянского хозяйства, отсутствие рынка свободной рабочей силы для развития мануфактурного производства, постоянную нехватку денежных средств, запущенность государственного аппарата. это требовало расширения свободы предпринимательской деятельности, ослабления влияния государственного контроля за , вовлечения большего числа населения страны не только в свободную деятельность, но и в политическую жизнь. такой подход был близок самой екатерине, хорошо знакомой с французских просветителей: вольтера, дидро, руссо, монтескье, д’аламбера. но, с другой стороны, нарастание народного недовольства, вылившегося в крестьянскую войну под предводительством е. и. пугачева, революционный взрыв во франции, критика крепостнических порядков и пропаганда либеральных идей просветителями н. и. новиковым и а. и. радищевым требовали постепенности и осторожности в проведении реформ, а порой вели к внутренней политики. кроме того, екатерина была вынуждена считаться и с тем, что она пришла к власти, не имея законных прав на престол. поэтому осторожность требовалась ей и для того, чтобы избежать нового дворцового переворота. все это делало внутреннюю политику императрицы противоречивой. одним из направлений были мероприятия в духе «просвещенного абсолютизма» , а другим — усиление репрессивных мер.