Вчём различие между приходские училища, уездные училища, гимназия

приходские училища - один из типов начальной школы в дореволюционной россии. учреждены уставом 1804 как одноклассные школы при церковных приходах. с 1828 стали 2-годичными. по положению 1864 переданы в ведение синода и получили название церковно-приходских школ. уездное училище - повышенная начальная школа, вторая (после приходского училища (см. приходские училища)) ступень образования в россии 19 в. согласно уставу учебных заведений (1804), открывались в губернских и уездных городах для подготовки учащегося «всякого звания» к поступлению в гимназию. гимназия - среднее учебное заведение, готовящее к поступлению в университет

у  1668  році петро дорошенко призначив дем'яна многогрішного наказним гетьманом  лівобережної україни, оскільки сам був змушений повернутися на  правобережжя. наступ московських військ під командуванням князя  григорія ромодановського  на  сіверщину  (на  ніжин  і  чернігів), відсутність військової від петра дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо чернігівського архієпископа  лазаря барановича) примусили дем'яна многогрішного піти на переговори з царським урядом.

з іншого боку, він мав власні амбіції  — титулу  «наказного гетьмана сіверського»  йому було замало, прагнув поширити владу на все лівобережжя.  17 грудня  1668  зібрано елекційну раду в  новгороді-сіверському:

««старшина, перебуваючи в і у дворі, та в меншості, а при многогрішному немало компанійців, та боячися нього мовити, пішли гуртом просити аби він став над ними гетьманом. згідно звичаю, він ще й відмовлявся, як стара діва від гарного жениха, хоч титул й силою взяв»

таким чином, за   компанійців, многогрішний був обраний  «сіверським гетьманом»  та від імені всієї старшини присягнув на вірність царю. москва втім, з огляду на сумнівний перебіг «вільних виборів» не визнала його титулу до глухівської наради[5].

тоді повернулися звідти максаківський ігумен ширкович та обозний петро забіла, яких посилала торік старшина провести переговори з московщиною після війни іоанна брюховецького. посли домовилися про обрання нового гетьмана, бо петро дорошенко, як гетьман правобережжя за андрусівською угодою 1667, яка поділила україну між річчю посполитою й московією, не міг мати двох сюзеренів.  

у  1668  році петро дорошенко призначив дем'яна многогрішного наказним гетьманом  лівобережної україни, оскільки сам був змушений повернутися на  правобережжя. наступ московських військ під командуванням князя  григорія ромодановського  на  сіверщину  (на  ніжин  і  чернігів), відсутність військової від петра дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо чернігівського архієпископа  лазаря барановича) примусили дем'яна многогрішного піти на переговори з царським урядом.

з іншого боку, він мав власні амбіції  — титулу  «наказного гетьмана сіверського»  йому було замало, прагнув поширити владу на все лівобережжя.  17 грудня  1668  зібрано елекційну раду в  новгороді-сіверському:

таким чином, за   компанійців, многогрішний був обраний  «сіверським гетьманом»  та від імені всієї старшини присягнув на вірність царю. москва втім, з огляду на сумнівний перебіг «вільних виборів» не визнала його титулу до глухівської наради[5].

тоді повернулися звідти максаківський ігумен ширкович та обозний петро забіла, яких посилала торік старшина провести переговори з московщиною після війни іоанна брюховецького. посли домовилися про обрання нового гетьмана, бо петро дорошенко, як гетьман правобережжя за андрусівською угодою 1667, яка поділила україну між річчю посполитою й московією, не міг мати двох сюзеренів.