1.как вы считаете, почему именно события 1688-1689 годов, а не 1640 -1660-х годов вошли в как "славная революция"?

«Славная революция» – принятое в исторической литературе название государственного переворота 1688–1689 гг. в Англии (смещение с престола Якова II Стюарта и провозглашение королем Вильгельма III Оранского), в результате которой были ограничены права короны.

В конце 1670–х гг. парламентская оппозиция в Англии оформилась в партию вигов, а сторонники короля получили название тори. Первые опирались на дворянство и буржуазию, тогда как вторые – на старое феодальное дворянство, королевский двор, чиновников.

При Якове II (1685–1688) феодально—абсолютистская реакция на оппозицию приняла наиболее свирепый характер. Всеобщий страх за свою безопасность побудил отшатнуться от короля даже значительную часть тори. Лидеры оппозиции подготовили заговор сцелью изгнания Якова и приглашения на английский престол штатгальтера Голландии Вильгельма Оранского. Организаторы переворота рассчитывали на то, что Вильгельм Оранский не будет претендовать на верховенство над парламентом, а кроме того, его приглашение на престол обеспечит Англии унию и союз с Голландией против Франции.

В ноябре 1688 г. Вильгельм Оранский высадился с войском в Англии. Яков II бежал под защиту Людовика XIV. В начале 1689 г. парламент возвел Вильгельма Оранского на престол, а осенью того же года принял Билль о правах, лишавший короля права отменять или приостанавливать изданные парламентом законы, вводить налоги и собирать войско без согласия парламента. Билль о правах окончательно закрепил в Англии верховенство парламента над королевской властью и режим ограниченной конституционной монархии. Этот документ юридически оформил свершившийся государственный переворот и заложил правовые основы конституционной монархии, т. е. буржуазной государственности, которая начала оформляться в Англии в результате революции середины XVII в. Переворот 1688 г. и Билль о правах были выражением компромисса между дворянством и буржуазией и содействовали дальнейшему капиталистическому развитию страны.

Последствия английской революции имели важное значение. В результате революции и переворота 1688 г. новое дворянство и буржуазия получили возможность использовать государственную власть для ускорения капиталистического развития страны путем проведения массовых огораживаний и сгона крестьян с земли, выгодных государственных займов, налогового обложения, колониальных завоеваний, поощрения торговли и промышленности. Последствием этого было то, что Англия первая пережила промышленную революцию и в дальнейшем превратилась в первую великую промышленную капиталистическую державу, намного опередив в своем развитии другие государства Европы.

Несмотря на ограниченный характер переворота 1688 г., он имел важное значение для последующего развития английского капитализма. Утверждение конституционной монархии означало реальный доступ крупной буржуазии и обуржуазившегося дворянства к власти. Для имущих классов Англии «Славная революция» 1688 г. действительно сделала весьма много, обеспечив им возможность безграничного накопления капитала за счет народных масс самой Великобритании и за счет ограбления и беспощадной эксплуатации населения ее многочисленных колоний, разбросанных в разных частях света.

Главный итог переворота – упрочение конституционной монархии – соответствовал потребностям буржуазного прогресса в стране, означал передачу высшей власти парламенту, в руках которого сосредоточились законодательные и частично исполнительные функции, урезанные у короля. Окончательным устранением абсолютизма переворот закрепил в политической области успехи революции середины XVII в.

Объяснение:

Основною ударною зброєю ближнього бою тривалий час був спис. До середини XV ст. списоносці складали основу піхоти. Для княжої кінної дружини спис був головною наступальною зброєю. Вони мали металеву ударну частину з 3-4 гранями та дерев'яну ручку, яку звичайно розмальовували в геральдичні барви власника.

Сулиці застосовувались легкою піхотою з початку XIII ст. у якості метальної зброї, а також для ближнього бою. Натомість від початку XIII ст. із застосування відійшла бойова сокира.

Особистою зброєю ближного бою були мечі. В основному застосовувалися прямі з двома лезами довжиною 120 см, руків'я яких захищалося кованим перехрестям, прямим або скошеним в сторону противника. Була наявна зброя місцевого виробництва, знахідки якої було виявлено зокрема на Миргородщині (Фощеватський) та Київщині[3]. Через брак якісної сталі також завозили рейнські, верхньодунайські і азіатські мечі.

Скривлені мечі — шаблі першими стали використовувати чорні клобуки, їх довжина 110—119 см, кривизна леза у найбільшій точці згину 4,5-5,5 см при його ширині 4-5 см. Але ні ополчення, ні княжі дружинники до монгольської навали цього виду зброї майже не використовували. Булави і шестопери застосовувалися як ударна зброя.

Лук був найпоширенішою дальнобійною зброєю — 200 м, на відстані 50 метрів стріла пробивала броню, скорострільність сягала до 10 пострілів в хвилину. Самостріл був вдосконаленим луком з тятивою і ложем посередині. В Ізяславі знайдено древнійший в Європі поясний гачок для натягування арбалета. Судячи із численних знахідок арбалетних стріл експедицією М. Ф. Рожка цей вид зброї на Русі використовувався і раніше.

З XIII ст. значного поширення здобула метальна артилерія. Станкові каменемети могли метати камінь «в підйом людині» (близько 50 кг) і запальні суміші. Для метання більш важких каменів і сумішей використовувались пороки.

Менш використовуваною була техніка таранного типу, для дієвого застосування якої потрібно було подолати рів. При облозі застосовувались пересувні вежі з майданчиками для бійців і перекидними містками відомі ще візантійцям[2].

населення України вже набридли революція й хаос. Закономірно, що ці настрої переважали серед заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, великих землевласників. Австрійці та німці в Україні також всіляко прагнули відновити порядок і прискорити вивезення продуктів. Тому між 24 і 26 квітня представники цих груп таємно домовилися замінити Центральну Раду консервативним українським урядом на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.

29 квітня 1918 р., на з'їзді, скликаному в Києві Лігою землевласників, на який з усієї України прибуло 6500 делегатів, було проголошено Україну Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським, закликавши його «врятувати країну від хаосу і беззаконня». Переворот відбувся майже безкровно, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Того ж дня П. Скоропадський разом із прибічниками оголосив про встановлення «Української Держави». Це була держава монархічного типу на чолі з гетьманом.

Скасовуючи такі нововведення Центральної Ради, як націоналізація великих маєтків та культурна автономія, гетьман увів окрему категорію громадян-козаків (які фактично були заможними селянами), сподіваючись, що вони стануть основною соціальною опорою режиму.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Німеччиною, яку гетьман навіть встиг відвідати з офіційним візитом, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Швецією, Італією, Швейцарією, а загалом ще із 30 державами.

На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.

На той час Україна досягла значних успіхів у галузі науки, освіти та культури, хоч гетьман П.Скоропадський був професійним військовим. Його універсалом створюється Українська Академія наук (що існує й досі; першим її президентом став В. Вернадський); українська мова визнається державною; засновуються два державні українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 (!) українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.

29 квітня 1918 р. гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їхнього викупу та розподілу між селянами було ухвалено лише в листопаді.

Невирішеність аграрного питання разом з поразкою Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранта стабільності, призвело до краху Гетьманату.